Воєнна агресія Росії проти сусідніх держав та інформаційна агресія Кремля проти цілого світу спираються на ідеологію "руского міра", яка застосовується на виправдання та просування експансії Москви. Такого висновку дійшли учасники експертної дискусії в Києві щодо проблем відсічі ворожій політиці Росії. Вони встановили, що "рускій мір" становить загрозу не лише для національної безпеки України, а й для держав з російськомовним населенням і навіть для самої Росії.
Поняття "рускій мір" від 2005 року активно використовують всі російські офіційні речники – від депутатів до урядовців. Кандидат філософських наук Ігор Рущенко назвав цю ідеологію багатофункціональною і такою, що використовується російською владою у всіх сферах життя. Ця ідеологія, як зазначив науковець, покликана заповнити вакуум після знецінення марксизму-ленінізму і стала своєрідною геополітичною стратегією з демонстрації світові права Москви керувати територіями по периметру Росії. Саме поняття "руского міра" – вороже до України, бо не передбачає її існування на мапі світу, сказав Рущенко. А керівниця групи з аналізу гібридних загроз Українського кризового медіа-центру Олександра Цехановська вважає "рускій мір" зброєю з переформатування світового порядку після Другої світової війни:
- "Рускій мір" є, насамперед, інструментом, що використовується з деструктивною метою. І використовується надзвичайно активно. Те, що зародилося як доктрина, з політичних міркувань було Кремлем штучного переформатоване на таку собі квазіідеологію, яку російський уряд активно просуває, насамперед, за кордоном для зміцнення свого впливу і претензії на роль цивілізаційно творчої держави. Але так само і в середині держави, для легітимізації режиму і об'єднання багатонаціональної країни, якою є Російська Федерація, в умовах корупції, авторитаризму та економічної кризи.
Своєю чергою, депутат Верховної Ради від партії "Слуга народу" Олег Дунда наголосив, що окрім закордонної громадськості та населення Росії, ідеологія "руского міра" активно застосовується Москвою ще й проти населення дотичних до Росії держав і територій:
- Їхнє послання до західного світу про те, що вони мають право керувати пріоритетними для них територіями. Це країни, де є російська мова, російська культура і російська Православна церква. Це розповсюджується, в першу чергу, на так звані "недокраїни", "квазітериторії" – Україна, Білорусь, Казахстан. Таким чином вони намагаються окреслити свою спадковість від Радянського Союзу, від Російської імперії і заявити, що вони мають право там робити все, що їм завгодно, а Захід має мовчати. Наприклад, на початку 2013 року більшість італійців не розуміли, в чому різниця між Україною і Росією. Для внутрішнього населення, по-перше, вони, як і Гітлер, пояснюють, що якщо ви на території Росії, то ви є надлюдина щодо тих самих російськомовних в інших країнах. Приклад: Австрія і Німеччина в 30-х роках минулого століття. Австрія тоді проголошувалася якоюсь недодержавою, яка неодмінно мала бути в Третьому Рейху. Для чого це робиться зараз? Коли ви хочете вчинити загарбницьку акцію, ви маєте своє населення переконати, що вони мають на це право. А там – недолюди. І в них можна стріляти.
Крім суто воєнної загрози для України з боку "руского міра", ця ідеологія найбільше шкодить отруєнням свідомості людей, впевнений виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан. На його думку, українські області, що прилягають до Росії, чи перебувають під її пропагандистським впливом, дуже потерпають від нестачі української інформації:
- Основний ризик, який ми на сьогодні відчуваємо як муніципальна влада, це просування відцентрових тенденцій сепаратного змісту на основі соціального незадоволення економічним розвитком. Це не тільки представники громадського сектору, а й представники псевдонаукових структур, які спираються на це незадоволення. Наведу один приклад. В Херсоні ми з Міжнародним республіканським інститутом організували захід з навчання міських і селищних посадовців місцевому самоврядуванню. Відбувалося блокування цього заходу. Спочатку були дзвінки з Ростова про мінування приміщення, де був цей захід. Потім підключилися такі собі "наукові гуртки" і громадські організації, які стверджували, що "ми в плані місцевого управління ближчі до Росії, ніж до західних країн". І це при тому, що ми зараз перебуваємо з нею в стані війни! Але вони вважають, що це, буцімто, дозволить муніципальним службовцям краще виконувати свої обов'язки.
Тих, кого не вдається обробити брехливою російською пропагандою, "рускій мір" готується знищувати, застеріг колишній радник голови Служби безпеки України Сергій Савченко:
- Росія буде вас "захищати" незалежно, чи бажаєте ви цього, чи ні. Всіх, кого російські ідеологи відносять до "руского міра", вони ділять на дві частини. Це лояльні до політики Кремля, які складають основу для просування агресивної політики за кордоном. І нелояльні до політики Кремля яких, своєю чергою, ділять теж на дві категорії. Це неосвічені, яких слід напоумити. І свідомі, яких слід або знищити, або ізолювати. Таким чином, ідеологія перетворюється на агресивну політику.
Стримування подальших воєнних конфліктів, ґрунт для яких твориться в подібний спосіб, має передбачати одразу кілька напрямків, вважає депутат парламенту Олег Дунда:
- Нам треба захистити свій інформаційний простір від пропаганди ідей "руского міра". Зачистити політичні партії, які це підтримують. Зачистити всі громадські рухи, що також це підтримують і роблять картинку для телебачення, що їх тут притискають, хоча це все просто пропаганда. І в першу чергу, це треба робити через їхнє фінансування. Треба розуміти, що першоджерело влади Росії в Україні та в інших державах – це фінансування.
"Рускій мір" загрожує державній безпеці не лише України, а й державній безпеці самої Росії, які він зрештою може знищити. І також це загроза для безпеки будь-якої країни, де живуть рускоязичниє, застерегла членкиня-кореспондентка Національної академії наук України Лариса Якубова. Москва щедро фінансує ці суспільні групи і через них забезпечує підтримку в Західній Європі та Сполучених Штатах будь-яких війн і захоплень територій.
Вільгельм Смоляк