Нещодавно минув рік від виборів президента Білорусі, переможцем яких традиційно оголосили «останнього диктатора Європи» Аляксандра Лукашенку. Білоруська опозиція заявила, що вибори були сфальсифіковані. Білоруси вийшли на вулиці відстоювати свої права та повернути вкрадені голоси. Так почалися багатомісячні масові протести та демонстрації… а також хвиля жорстоких репресій та переслідувань з боку режиму Лукашенки. Якими є настрої у білоруському суспільстві сьогодні та яке майбутнє білоруського диктатора?
Експерт зі східної політики Марек Будзіш сказав в ефірі Польського радіо 24, що через рік після сфальсифікованих виборів президента соціальна ситуація в Білорусі надалі напружена. Він зазначив, що Лукашенці не вдалося повністю придушити протести, але водночас він все ще має досить велику підтримку:
«Підтримка Лукашенки складає приблизно 20-30 відсотків. Це дає переконання Лукашенці, що він може утримати владу. Хвиля репресій не зменшується. Це свідчить про те, що сам режим вважає, що загроза надалі велика. Утім опозиція теж не має мобілізаційної можливості мас, яку мала ще рік тому. У зв’язку з чим, я вважаю, йдеться про певний перепочинок, тобто період, коли все ще вирішується».
Тим не менш режим Лукашенки стає дедалі ізольованішим у цивілізованому світі. Самопроголошеному президенту доводиться нині покладатися тільки на собі подібних, тобто на Путіна. Експерт із міжнародної політики Ярослав Ґузи звертає увагу, що західних санкцій проти режиму у Мінську ставатиме дедалі більше, доказом чого є найновіші розширені санкції США та Великої Британії. Також експерт переконаний, що Лукашенка у 2020 році програв вибори:
«У Білорусі від минулого року ми бачимо історичні події для цієї країни, білорусів та інших народів, котрі там живуть. Завершується ера Лукашенки, незалежно від його зухвалих заяв. Ментально Лукашенка перебуває на межі параної, це видно, коли згадаємо його слова про теорії змови та замахи на життя. Це людина, яка завершує свою роль. Дехто називає його політичним зомбі. Натомість майбутнє Білорусі є незрозумілим. Бо, крім Лукашенки, для Білорусі та білорусів є ще одна проблема – його найближчий друг, покровитель, завдяки якому він значним чином утримується у владі, тобто Путін».
Ярослав Ґузи звертає увагу, що заяви і погрози Лукашенки, які він скеровує на Захід, наприклад, залякування Третьою світовою війною, – можна знайти у найгіршій російській і путінській пропаганді. Експерт також наголошує, що частиною лукашенківської пропаганди, яку білоруський диктатор під диктовку російських радників веде від минулого року, є абсолютно ворожа антипольська пропаганда, що повторює сталінську пропаганду, у якій Польща є проявом зла, є агресивною країною, що нібито посягає на білоруські землі:
«Ці голоси скеровані передусім до внутрішньої публіки, власних громадян, які повинні бути впевнені, що ними керує сильний лідер, який нікого не боїться, а країна здатна царювати у світі, виграти всі війни і так далі. Але у випадку Лукашенки це звучить досить смішно, бо Білорусь перебуває на межі занепаду саме через його правління. Ця країна не має нафтових чи газових родовищ. Вона сильна передусім працьовитістю своїх громадян. А Лукашенка довів країну до руйнування і нині вона функціонує значним чином лише тому, що все ще, хоча це не триватиме довго, штучне підтримання життя, тобто закривання усіх дір у бюджеті знижками на нафту і газ від Москви або іншими пільгами, які є у руках Путіна і які завжди були тим повідком, на якому у нього був Лукашенка, незалежно від того, як сильно він хотів звільнитися від цієї мотузки».
Утім, як продовжує Ярослав Ґузи, Росія та Путін напевно не будуть утримувати Лукашенку. Також експерт наголошує, що вперше західні санкції проти білоруського режиму мали не символічне, а реальне значення. Ці секторальні санкції завдають удару по основі функціонування режиму, – наголошує Ґузи:
«Як і кожний режим, в основі якого насильство та репресії, він передусім дбає про апарат терору, якому має нічого не бракувати. Але вся економіка Лукашенки, яку часто називають колгоспною і пострадянською, – це країна абсурду, яка розвалилася ще 2-3 роки тому, нині фікція добробуту за часів Лукашенки зникла серед пересічних білорусів. Багатьох заскочили масштабність та спонтанність протестів рік тому, і що на демонстрації вийшли люди, котрі не цікавляться політикою. Більше того, які були пасивною підтримкою влади Лукашенки. А насправді все полягало в тому, що економіка перетворилася у руїну і не могла далі забезпечити навіть найбільш основних речей».
Однак, як зауважує частина експертів, якби у 2020 році до білоруських протестів приєдналося більше робітників, було би значно більше шансів перемогти режим. Натомість торічні демонстрації у Білорусі підтримали, у першу чергу, молодь, середній клас, представники бізнесу та інтелігенція.
Сьогодні білоруси прискореними темпами працюють над зміною курсу революції, боротьби за свою гідність і свободу, – вважає експерт із міжнародної політики Ярослав Ґузи.
Лідерка білоруської опозиції Святлана Ціханоуська, виступаючи на пресконференції у Вільнюсі, сказала, що таких великих протестів у Білорусі нині собі вже не уявляє, оскільки їхня ціна, яку мали би заплатити демонстранти, дуже сильно зросла. Йдеться про кількарічні тюремні вироки, які ухвалюють у Білорусі щодня.
Водночас, як звертає увагу експерт із Центру східних досліджень у Варшаві Каміль Клисінський, репресивна система Лукашенки є дуже агресивною і може покарати за будь-що:
«Вироки ухвалюють щодня, хоча останнім часом, можливо, дещо рідше, оскільки демонстрацій стає менше. Нині надолужуються репресії, тобто карають людей, котрі раніше виступали проти влади. Ціна дуже висока, тому що вас можуть покарати за все, включно із вивішуванням чистих білих карток у вікні або біло-червоно-білих символів. Влада відчайдушно і рішуче налаштована придушити будь-який протест у зародку. Такого у Білорусі не було і це створює нову ситуацію».
За даними, представленими білоруською опозицією, після демонстрацій було заарештовано понад 36 000 осіб, тоді як понад 610 протестувальників вже отримали вироки, і ще чекають їх оголошення, а 10 людей за різних обставин загинули. Ситуація – безпрецедентна, – застерігає Каміль Клисінський:
«Авторитарний режим стає тоталітарним, хоча він ще не має свого повного розмаху. Я завжди заспокоюю, хоча не знаю, чи варто це робити, що в Білорусі ми ще не маємо справи з Північною Кореєю, але це дійсно дуже агресивна система, яка бореться проти своїх громадян. Насправді, вона орієнтована на повну конфронтацію з тими, хто проти системи усередині країни, а також з тими, хто виступає проти за межами країни. Крім того, маємо справу із актами реваншу, політичної помсти».
Експерт визнає, що через рік після виборів «можна побачити, що люди стихли і тримають свої погляди при собі»:
«Більшість тих, хто публічно висловлював їх на вулицях, приховує їх, більше не вигукує. Це мовчазна форма протесту. Вони проти влади, але мають тимчасово змиритися з тим, що влада сильніша і застосовує жорстоке насильство та силу. З іншого боку, збереження демократичного порядку денного у поглядах більшості білоруського суспільства, або принаймні протестного електорату, означає, що ця тема не зникне, і Лукашенці буде дійсно важко керувати країною лише силою. Він це розуміє і звідси його велика роздратованість та нервозність».
Із думкою Ціханоуської та польського експерта Каміля Клисінського про те, що чергових протестів у Білорусі не буде, оскільки ризик – надто великий, погоджується головний редактор порталу NaWschodzie.eu Бартош Теславський. За його словами, наразі жоден лідер білоруської опозиції не візьме на свою совість заклик про виведення людей на вулиці. Експерт вважає, що білоруси не хочуть виходити самостійно саме тому, що рівень репресій збільшився. Він нагадує, що найбільшим потрясінням протестів було те, що білоруси виходили на них з квітами, вони плескали і знімали взуття, перш ніж ставати на лавки. «Це був такий ніжний протест, вони дуже не хотіли йти шляхом, яким пішов Євромайдан. Вони знали, що влада відповість на агресію ще більшою агресією. Вони вважали, що м’який підхід до протесту призведе до якоїсь м’якої форми оксамитової революції. Однак, так не сталося», – сказав Бартош Теславський.
Тим не менш, зважаючи на раптовість та масовість торічних демонстрацій у Білорусі, нині ніхто із польських експертів не береться прогнозувати наступний розвиток подій у цій країні. А нам залишається підтримувати всіма можливостями білорусів у їхній боротьбі за свої права, волю та незалежність.
PR1, PR24/Т.А.