До кінця цього року очікується ціла низка міжнародних форумів та зустрічей на найвищому рівні України з її західними партнерами. У переддень їхнього проведення українська мережа захисту національних інтересів АНТС збирає експертів з різних галузей для дослідження того, що Україна має обговорити зі своїми партнерами на цих зустрічах з огляду на продовження агресії Росії в Криму на Донбасі і зростання воєнної російської загрози з території Білорусі.
"Чи спроможний Захід стримати апетити Кремля?" – таку назву отримала дискусія експертів, яку влаштувала мережа АНТС напередодні київського саміту Україна-Євросоюз, який очікується в першій декаді жовтня. На ньому, як вважає експерт Інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков, Київ має наголосити на тому, що Україна стала щитом Європи проти агресивної Росії, політика якої загрожує всім європейським державам:
- Буде ескалація на Донбасі збільшуватися і зменшуватися, залежно від того, як це бачить Кремль. Окрему роль відіграє Крим у планах Росії зі створення проблем для мореплавства. Адже Україна дуже залежна від торгівлі, яка провадиться через чорноморські порти – це наші ключові експортні позиції. Росія приділяє чільну роль саме військовому фактору. Нам в цьому довгостроковому протистоянні важливо не підривати свою економічну базу і Україна вийшла на ліміт видатків 6 відсотків держбюджету на оборону та безпеку. З іншого боку – це має бути реалізація діючої стратегії нацбезпеки та оборони, де одним із пунктів є залучення наших західних партнерів для асиметричної компенсації диспаритетів в силовому потенціалі між Країною і Росією. Треба краще пояснювати нашу позицію, чітко роз'яснювати той внесок, який пробить Україна в європейську безпеку, відволікаючи на себе 1/5 російських сил і в Росії не залишається сил, щоби погрожувати країнам Балтії та на інших напрямах.
Україні слід стимулювати західні держави збільшити їй допомогу новітніми видами зброї в умовах, коли агресивна Росія посилює примус і диктат через шантаж і залякування застосуванням сили, гібридні атаки та маніпуляції. Так вважає керівник дослідних проєктів Центру соціального інжинірингу "Ранд" Дмитро Громаков. Але й самому офіційному Києву слід переглянути свою політику поводження з агресором в цей період тривалого воєнного протистояння і зростання випадків порушення режиму тиші на лінії розмежування на Донбасі, стверджує експерт:
- В нас питання армії це не проблема грошей, а проблема сприйняття наших позицій зі силового повернення наших територій західними партнерами. Тому що передане нам озброєння та інші, в тому числі й фінансові, ресурси не мають своїх показників ефективності. Наші партнери не розуміють, чому вони мають надавати нам більш потужну та якісну зброю, якщо вона не використовується. Маємо домовитись про право на її використання і зафіксувати наше право використовувати надані ресурси на лінії розмежування для поступового повернення територій. Має бути в нормі захоплення нових позицій, якщо з них є загроза нашим військовим, або якщо ті позиції не дотримуються режиму тиші.
Ще однією темою для дискусій із західними партнерами має стати тема обхідних газогонів Росії, сказав президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар. Він пояснив, що Росія так зухвало шантажує Європу нестачею газу і примушує до якнайскорішого запуску в експлуатацію газогону "Північний потік-2" через те, що без нього в неї бракує потужностей з постачання газу європейським споживачам в обхід України:
- Виклик полягає в тому, що може статися одночасний збіг температурних екстремумів на територіях європейської частини Росії, Східної та Західної Європи. Так вже було 2012 року і це може серйозно вдарити по самому "Газпрому", бо тоді вони не зможуть задовольнити потреби всіх споживачів. 2012 року багато країн ЄС отримували на 20-30-40 відсотків газу менше і це було проблемою. За таких обставин кожен буде рятуватися, як зможе. Нам доведеться розвернути напрямок діяльності нашої газотранспортної системи і задовольнити потреби, насамперед, своїх споживачів. Але "Газпром" це може використати для розірвання контракту на транзит. Проте, він також не зможе виконати свої зобов'язання перед Євросоюзом, бо тих потужностей, які вони набудували, ще не вистачає, щоби цілком обнулити транзит через Україну. Це не просто поєдинок навколо труби. Це – екзистенційний конфлікт і його вирішення визначить подальший перебіг процесів не тільки в енергосекторі Євросоюзу, але й багато в чому по інших взаємодіях, в тому числі й по трансатлантичній лінії.
Михайло Гончар наголосив на історичній важливості відповіді на питання: "чи зможе Захід втримати свої позиції, втамувати агресивні апетити Кремля, залишитись відданим демократичним цінностям і принципам?". На думку експерта, офіційний Брюссель не демонструє спроможності дати жорстку відповідь на воєнну загрозу з боку Росії і тому сподівання тепер покладаються на європейську політику Сполучених Штатів Америки та її підтримку тих об'єднань, які стихійно виникають в Центральній та Східній Європі:
- Де-факто вже є конфігурація Литва-Польща-Україна-Румунія. І в Центрально-східній Європі вимальовується певний формат за участі Великої Британії та Сполучених Штатів. Інша справа, чи вистачить на це політичного ресурсу Сполучених Штатів, беручи до уваги всю драматичність подій, які відбуваються всередині США з одного боку, а з іншого боку – ілюзію низки американських провідних політиків в тому, що Росію можна заробити союзником у боротьбі проти Китаю. Насправді на просторах Євразії складається конфігурація Пекін-Москва-Берлін. Там не буде очевидно якихось формалізовано угодами, але практично всі ці три країни значною мірою взаємодіють синхронно, стримуючи Сполучені Штати в Європі. І в цьому є проблема, яка на мій погляд до кінця не усвідомлена американськими політиками, які живуть ілюзіями 90-х років. Очевидно, що Росія тоді була Єльцинською і умовного йшла демократичним шляхом. Але зараз путінська Росія – це зовсім інше.
Експерти сподіваються, що "Саміт демократій", який Сполучені Штати збирають у грудні, стане точкою неповернення у світовій політиці і утвердить антиросійську позицію США щодо її поглядів на Центрально-Східну Європу.
Вільгельм Смоляк