Агресивна війна в Україні виснажує російську армію, яка вже вичерпала свій ударний потенціал і не спроможна на широкомасштабні наступальні операції, — зазначають західні та українські експерти. За їхніми оцінками, накопиченої на кордонах України перед початком повномасштабного вторгнення 24 лютого російської живої сили та військової техніки виявилося замало для ведення тривалих бойових дій. Зараз Росія змушена розконсервовувати застарілу техніку радянських часів і проводити приховану мобілізацію до лав свого війська. Однією з погроз залишається можливість оголошення загальної мобілізації в Росії, про що дискутували в Києві учасники міжнародного експертного круглого столу.
Повномасштабна війна Росії проти України триває вже більше 5 місяців, попри те, що від початку росіяни сподівалися завершити її за лічені дні. За цей час всі світові уявлення про російське військо виявилися просто блефом, який не був підкріплений нічим, крім ядерної палиці, — заявив під час міжнародного круглого столу в Києві директор Центру суспільних досліджень «Український меридіан» Дмитро Левусь. Але російське військо, на його думку, і далі залишається небезпечним, адже 20 відсотків території України ще окуповані Росією і війна триває. Які ж ознаки того, що російський воєнний потенціал виявився переоціненим? Левусь відповів на це питання так:
— Російська Федерація вимушена використовувати зенітно-ракетні комплекси С-300 по наземних цілях. Це свідчить про те, що є намагання якось берегти запас ракет. Ми бачимо, що знімається техніка з баз зберігання, і ми бачимо що не вистачає насправді і людського ресурсу, бо в Росії іде прихована мобілізація. Чи наважиться Російська Федерація на відкриту мобілізацію? Який взагалі запас її міцності? Що означають створення національних батальйонів по регіонах, які будуть фінансуватися в тому числі і за рахунок бюджетів цих регіонів?
Вивчаючи наміри Росії не можна впевнено спрогнозувати ймовірність загальної мобілізації, — вважає виконавчий директор благодійного фонду «Акцент» Олег Лісний. Він радить передбачати найгірший з усіх можливих варіантів з огляду на непередбачуваність політики президента Росії владіміра путіна:
— Це та людина, яка своєму народові обіцяла дорогу в рай, а всім решті — перспективу здохнути. Що вони роблять з п'ятисотими росіянами? Тими, що «отказнікі»? Вони сидять в ямах. І сидять точно так же, як колись російські солдати сиділи в Чечні. Але там їх вороги саджали в ями, а тут свої офіцери саджають. І в них є перспектива або вилізти з ями і загинути від кулі українського солдата, або бути посадженими своїми військовим керівництвом в яму. Наші журналісти запитали в російських полонених, чи вони жалкують, що пішли війною в Україну? Жоден з них не жалкує. Вони жалкують тільки про те, що їх втягнули в цю м'ясорубку. А питання того, чи це справедлива війна, чи несправедлива для них не стоїть. Тому, якщо дивитися на проблему мобілізації в Росії проти України, треба не відокремлювати товариша путіна від російського народу. Вони однаково на нинішній момент винні в ситуації, що відбувається.
Всі учасники дискусії звернули увагу на нехіть Кремля мобілізувати вояків з центральних регіонів Росії, а також Москви і Санкт-Петебургу через побоювання того, що масова загибель цих людей в Україні може спричинитися до масштабних протестів. Натомість, Москва прагне мобілізувати так звані «національні батальйони» з числа національних республік, переконаний воєнний оглядач Михайло Жирохов:
— Ці «національні підрозділи» я не вважаю національними в повному сенсі цього слова. Це намагання, по-перше, перекласти частину фінансових зобов'язань на регіони, а по-друге, втрати цих «національних підрозділів» їм на руку. Це, як правило, люди 50+, ідейні, які вже мали досвід локальних війн, починаючи з Афганістану і закінчуючи Чечнею. Вони їдуть в Україну не так воювати за Росію, як воювати за Радянський Союз 2.0. Цей вибухонебезпечний матеріал для Росії дуже важливо зараз «злити» в Україну. Зараз формуються такі ж підрозділи, наприклад, в Криму.
Значну частину теперішньої російської армії складають так звані «добровольчі» батальйони та контрактники, — нагадав головний редактор молдовської телевізії AVA-TV Андрій Андрієвський. На його думку, це стало таким собі видом бізнесу для росіян з незаможних етнічних республік, але геть не спрацює в разі проголошення загальної мобілізації в Росії:
— Те, що відбувається в Росії, коштує величезних грошей. Це просто масове контрактування людей, яке, по суті, не є мобілізацією. У Росії є такий собі негласний договір із владою. Росіяни кажуть — окей, ми живемо погано, ми живемо бідно, але натомість ми отримуємо від влади можливість пишатися величчю нашої країни, тим, що в нас сильна армія і нас боїться цілий світ. Але коли влада їм говорить в якийсь момент, що ви маєте взяти участь у цій величі, бо ми не справляємося, населення з подивом дивиться і каже — як це? Одна річ, коли я сиджу на дивані і з пивком пишаюся своєю великою країною, дивлячись, як за тисячі кілометрів убивають українців, й інша річ, коли мені кажуть — іди і сам бери участь у цій війні. Росіяни до цього не готові. Друга проблема в тому, що якщо буде оголошено загальну мобілізацію, це призведе до необхідності мобілізувати етнічних росіян. Путін цього не хоче. Одна річ мобілізувати тувинців, бурятів, дагестанців та інші етноси, але росіяни можуть почати бунтувати у столиці і це може стати прикладом для етнічних республік. Наступна проблема — оголошена мобілізація означатиме, що міф про російську армію, яка може все, буде остаточно похований.
Натомість політолог Юрій Подорожній застеріг від недооцінки крайніх заходів, до яких може вдатися московський режим у намаганні уникнути воєнної поразки в Україні:
— Говорити про те, що мобілізації не буде — це не вірити в те, що Україна буде перемагати в цій війні. Бо насправді коли ми будемо просуватися вперед, і буде загроза того, що росіяни втратять Херсон, Запоріжжя, програватимуть Збройним Силам в Донецькій і Луганській областях і Харкові, в росіян постане питання про застосування біологічної, хімічної чи ядерної зброї, або загальної мобілізації. Тому буде мобілізація. Там є проблеми, але історія Радянського Союзу і Росії з усіма їхніми заградотрядами, вбивствами, посадками, схилянням до більш тоталітарних стосунків, — я думаю, все це вирішить всі політичні проблеми.
В цій ситуації ветеран ізраїльської армії Ростислав Ґольц звернув увагу на щораз більшу міжнародну підтримку України. Він повідомив, що в Ізраїлі змінився прем’єр-міністр, який вже провів переговори з керівництвом ЄС і НАТО. Ізраїль вирішив підтримати санкційний європейський пакет щодо Росії та прийому на лікування українських поранених.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Олександр Савицький
