Українська Служба

Грузія 23.11.2008 – І замах путіна на Л. Качинського й М. Саакашвілі

19.07.2023 18:00
23 листопада 2008 року, коли президенти Лєх Качинський та Міхаїл Саакашвілі подалися на територію Грузії, що межувала з Південною Осетією, де вже були війська російських окупантів, росіяни почали стріляти у напрямку колони з президентами та журналістами з відстані 30-ти метрів
Аудіо
  • Грузія 23.11.2008 – І замах путіна на Л. Качинського й М. Саакашвілі
 2008. . .   .
Грузія 2008. През. Л. Качинський та М. Саакашвілі після замаху – скрін – шот ПерезAndrzej Rybałt

П’ята серія стрічки Міхала Рахоня та Славоміра Ценцкєвіча - «Перезавантаження» документує та аналізує захід президента Лєха Качинського в Грузії 2008 року, коли танки рашистів, зловживаючи атмосферою відкриття Олімпійських Ігор в Пекіні, вторглися на територію Грузії. Лєх Качинський негайно зорганізував тоді візит до Грузії лідерів України, Литви, Латвії та Естонії. Грузини переконані, що Лєх Качинський врятував тоді їхню державу від терору путіна й повної окупацієї. Тодішній прем’єр Польщі – Дональд Туск намагався нейтралізувати політику президента Качинського – активного опору проти наступу рф на територія сусідів та поширення впливів російської агентури в Польщі та Європі. Політика уряду Туска була налаштована на зростання впливів росії у вільному світі, оскільки на той час такі пріоритети нав’язувала Анґела Меркель всім європейським політикам - жадібним високих крісел в Європейські Унії.

23 листопада 2008 року, коли президенти Лєх Качинський та Міхеїл Саакашвілі подалися на територію Грузії, що межувала з Південною Осетією, де вже були війська російських окупантів, росіяни почали стріляти у напрямку колони з президентами та журналістами з відстані 30-ти метрів.

Звуки пострілів почули президенти, журналісти й охорона президентів. Відразу після атаки росіян на колону президентів, глава польської держави - Лєх Качинський сказав: 

- Ми під’їхали до місця, де відповідно плану президента Саркозі росіян не повинно бути, росіяни не залишили цих позиції, й негайно ми почули серії кулеметів.


Документ щодо російського наративу в польські ЗМІ – скрін-шот з фільму Перезавантаження
Документ щодо російського наративу в польські ЗМІ – скрін-шот з фільму Перезавантаження

Попри наявні записи пострілів, журналіст Міхал Рахонь у фільмі перезавантаження підкреслив, що дуже швидко в польських ЗМІ та заявах політиків став переважати російський наратив:

- Однак дуже швидко, не лише у ЗМІ рф, але також у польських ЗМІ почав кружляти варіант подій, відповідно якого за постріли у напрямку президента Польщі та президента Грузії, відповідальність ніс, хтось інший, а не росіяни, чи той, хто від них залежить.

Польські політики натякали, що буцімто президенти Качинський та Саакашвілі несуть за це відповідальність, попри однозначний опис події глави держави та свідків події.  Почав Дональд Туск, який перебував тоді у Лондоні:

- Я звісно наказав підготовку точного звіту, що насправді відбулося.

Провину на президентів поклав тоді високий рангом дипломат у відомстві закордонних справ Радослава Сікорського – Ришард Шнепф:

- Повну відповідальність за реалізацію візиту, за безпеку, перш за все несуть господарі.

Тодішній лідер лівих, член партії заснованої за позику з Москви ще на початку 90-тих років – Ґжеґож Напєральський, сказав наступне:

- Те, що відбулося, показує, що пан президент – людина дуже невідповідальна.

Броніслав Коморський, який у 2010 році після замаху в Смоленську став президентом, два роки раніше про постріли росіян до колони президентів Лєха Качинського та Міхаїла Саакашвілі сказав:

- Якщо це був замах, то я б сказав – який візит, такий замах, адже із тридцяти метрів не поцілити в автівку, то треба сліпого снайпера.

Політичний дорадник президента Лєха Качинського – Адам Бєлан у фільмі Перезавантаження звернув увагу, що путін обрав дуже добрий момент для атаки на Грузію:

- Дуже багато світових лідерів перебувало в Пекіні. Отже, з російської точки зору час наступу вибрали дуже добре. У той час дуже важко було організувати швидку відповідь світових лідерів на те, що відбувається.

Лєх Качинський вирішив діяти негайно:

- Шановне панство, як знаєте я припинив відпустку, яка, по суті, навіть не почалася, з приводу ситуації в державі - нашому стратегічному союзнику, тобто в Грузії. Я прибув до Варшави, буду у Варшаві до часу, коли це буде необхідне. Я готовий започаткувати будь-які дії, які мають на меті зміну теперішньої ситуації в Грузії, заведення тут миру, але перш за все - пошанування територіальної цілісності, не згадуючи вже про владу Грузії. Існує небезпека, що теперішня операція має на меті змінити цю владу.

Адам Бєлан, соратник президента Лєха Качинського, у фільмі «Перезавантаження» описав мету проекту Качинського – організувати візит лідерів регіону Центрально-Східної Європи до Ґрузії:

- Нам залежало на тому, щоб вчинити струс громадською думкою Заходу та струсонути політиками Заходу, щоб започаткувати процес затримки путіна. По суті єдиним лідером Заходу, який найшвидше це зрозумів був президент Буш. Коли виявилося, що Туск, Сікорський та їх підлеглі відмовили президентові надати у розпорядження літак, ми повідомили про це американську сторону, й американці заявили про готовність за таких обставин надати у розпорядження президента Качинського свій літак - Air Force Two. З початку було відомо, що візит буде за участю президентів інших країн – трьох держав Балтії та президента України.

Як вказав редактор Міхал Рахонь, тодішній президент України Віктор Ющенко був одним з перших, з якими президент Лєх Качинський консультував візит до Грузії:

- Лєх подзвонив й каже – Адамкус немає чим летіти, полетимо насамперед з Варшави до Вільнюса, забираємо президента, й потім з Вільнюса летимо в Україну

У той час - Дональд Туск, якого до нині частина українських журналістів та публіцистів, а то й політиків визнає другом України, перестерігав перед планами президента Лєха Качинського ставити однозначний та активний опір імперським планам росії. Туск скликав навіть спеціальну пресконференцію, на якій заявив:

- Я хочу перестерегти всіх перед надмірною гіперактивністю, якщо йдеться про деякі ініціативи та вислови. Я переконаний, що пан президент Лєх Качинський буде дотримуватися такого способу мислення й буде з ним згідний. Якщо йдеться про можливий візит президента Качинського до Грузії, то ми спільно хочемо бути впевнені, що цього роду місії будуть попереджені мудрим аналізом, з якого виникатиме серйозне переконання, або принаймні серйозна надія, що такий візит, така місія допоможе грузинам та всім сторонам конфлікту та зниження напруги, й затримку зростання цього конфлікту.


Ґорґі Барамідже в інтерв’ю у фільмі Перезавантаження – скрін-шот Перезавантаження
Ґорґі Барамідже в інтерв’ю у фільмі Перезавантаження – скрін-шот Перезавантаження

В ході цих обтічних заяв, Туск користувався довгими паузами задуми, щоб не вживати однозначних заяв про агресію путіна та росії. Подібні заяви від Туска почули українці у 2014 році. Міхал Рахонь так прокоментував пустослів’я Туска з 2008 року:

- ,,Зняття напруги та допомога всім сторонам конфлікту’’ – каже Туск. У цьому конфлікті не було двох рівних сторін. Це росія напала на Грузію. Але, коли Дональд Туск казав ці слова, усвідомлював, що можлива політична операція, яку здійснить президент Лєх Качинський, завадить планам владіміра путіна. Коли Дональд Туск казав ці слова, очікував відповіді на листа, який два місяці раніше відправив до владіміра путіна. Новоспечений прем’єр росії, одержувач листа, де польський прем’єр пише, що їх попередню зустріч, у лютому цього року, польський прем’єр оцінює дуже позитивно. Нагадаймо, що в ході цієї зустрічі, владімір путін мав скласти польському шефові уряду пропозицію спільного розподілу України.

Зміст листа Дональда Туска до владіміра путіна, відправленого після відомої вже пропонови путіна щодо розподілу України, читає у фільмі «Перезавантаження» диктор:

- Переговори, які тоді відбулися, визнаю успішними та дуже вагомими для подальшого розвитку двосторонніх відносин між нашими країнами. Дозвольте висловити переконання, що наші переговори – відкриті та змістовні стали причетними до закріплення атмосфери зрозуміння та довіри між польськими й російськими урядовими центрами ухвалення рішень. У ваших висловах я помітив бажання вести пошуки взаємовигідних рішень на всіх площинах взаємозв’язків, а також готовність вирішення важких тем, враховуючи чутливість польської сторони.

Міхал Рахонь такими словами прокоментував листа Дональда Туска до путіна:

- У листі Дональд Туск представляє широкі можливості співробітництва між Польщею та росією,  а також запрошує владіміра путіна здійснити візит до Польщі. Отже важко дивуватися, що Дональд Туск не ставиться із захопленням до планів Лєха Качинського, які є всупереч імперським планам політики владіміра путіна.

Листа Туска до путіна читає диктор:

- У листуванні не спосіб описати всі питання, які визнаємо вагомими для майбутнього наших відносин. Хотів лише згадати про ті, які – гадаю – мають ключове значення для польсько-російських відносин та відносин росії з Європейською Унією. Залежить нам на тому, щоб ми могли стати причетними до їх швидкого вирішення. Нагодою до цього стали б наші подальші зустрічі як на двосторонньому підґрунті, так й при нагоді міжнародних ініціатив за нашою присутністю. Водночас хочу заново запросити вас скласти візит до Польщі.


Професор Ценцкєвіч у фільмі «Перезавантаження» виявив, хто готував Тускові листа до путіна:

- Весь ряд документів, до яких я мав доступ як у відомстві закордонних справ, так й в архіві шефа кабміну показує, що над листом працювала насамперед [Agnieszka Wielowiejska] Аґнєшка Вєловєйська – тобто директорка Департаменту закордонних справ глави ради міністрів. Збереглися три варіанти цього листа, з різними правками та штампами Аґнєшкі Вєловєйської. Остаточний варіант листа з підписом Дональда Туска вона передає [Jarosław Bratkiewicz] Ярославу Браткєвичу – шефові Східного Департаменту МЗС, з проханням передати листа одержувачу. Крім цього, почерез дипломатичні зв’язки, листа відправили до польського дипломатичного представництва до Москви.

Все це відбувалося у час підготовки путіна до атаки на Грузію. Ґіорґі Барамідзе – екс-віцепрем’єр Грузії та міністр оборони каже, що у 2008 році росія не знищила грузинської державності з приводу трьох факторів:

- Що врятувало Грузію? – Три фактори. По-перше інтегрованість грузинського народу очоленого президентом Саакашвілі та опір грузинської армії з невеликим, але доволі ефективними підрозділами. Фактом є, що велика компанія генерала Ґулева – командувача 58 армії була повністю знищена нашим невеликим підрозділом. Навіть росіяни зробили про це фільм. Ми боролися й ставили опір. Президенту Саакашвілі Захід насамперед запропонував транспорт, щоб виїхав з Грузії, й Саакашвілі сказав, як потім героїчно сказав президент Зеленський – мені транспорт непотрібний, мені потрібна Ваша підтримка. Отже це перший фактор. По-друге, ми завжди пам’ятаємо і доцінюємо світлої пам’яті президента Качинського, який зумів згуртувати найближчих друзів Грузії – президента України та президентів Литви, Латвії та Естонії. Вони прибули до Тбілісі, у середині конфлікту. Вони стояли разом з президентом Саакашвілі та нами. Я також там був, звертаючись до грузинів у центрі Тібілісі. Допомогла також підтримка США.

Ґіорґі Барамідже в інтерв’ю у фільмі Перезавантаження

Автори фільму Перезавантаження Міхал Рахонь та Славомір Ценцкєвіч доказали, що лідери Заходу - у Польщі команда Дональда Туска - які впродовж кільканадцяти років здійснювали політику перезавантаження несуть відповідальність за розвиток ресурсів російського імперіалізму. Як доказано у фільмі «Перезавантаження», відповідальність з просування російського наративу у вільному світі несуть також потужні центри світових ЗМІ, які навіть після пострілів до президентів Качинського та Саакашвілі, тобто наявних доказів злочинів найманців путіна, просували в Польщі, Європі та світі тезиси російської пропаганди про буцімто безвідповідальність тодішніх очільників Польщі та Грузії.


Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі

Андрій Рибалт