10 серпня 2020 року білоруси виступили проти диктатора Лукашенки на захист свободи вибору. Західні аналітики та політики, зокрема в Західній Європі та США, які часто посилаються на європейські та демократичні цінності, здебільшого мимо пройшли повз треті роковини бунту білорусів проти Лукашенки. Українці знають, наскільки вагому роль територія Білорусі та її керманич виконують в ході атак на Україну з моменту повномасштабного вторгнення. Один з лідерів білоруської опозиції Павел Латушка, в інтерв’ю Польському радіо висловив погляд, що пасивність Західної Європи та США три роки тому, в час спроби вільних білорусів повалити диктатора, була одним з факторів, що призвів до повномасштабної агресії рашистів в Україні.
З Павелом Латушкою на хвилях Польського радіо 24 розмовляв Мірослав Сковрон. «Ми розмовляємо у роковини фальсифікації виборів в Білорусі. Вони були фальсифіковані перший раз, але, напевно, не перший раз настільки нахабним способом», – зазначив журналіст. Павел Латушка:
– Три роки минуло від сфальсифікованих виборів. Тоді білоруси гостро протестували проти цих фальсифікацій. На жаль, Лукашенка насильним методом погасив протести. В Білорусі вони відбувалися кілька місяців, до 2021 року, до березня, до квітня. Хоча, якщо говорити про опозиційну діяльність активістів, то вона триває донині. Часто мене запитують, чи все закінчилося, чи білоруси змирилися? Ні. Адже, чому Лукашенка у кожен день засуджує чергові особи, у кожен день арештує чергових громадян Білорусі, у кожен день білоруси залишають країну – боротьба триває. Декілька днів тому – дев’ять осіб затриманих в Гомелю – дівчину за те, що у своїх особистих речах під час обшуку зберігала національний герб – «Погоню», арештовано жінку, яка зберігала національний прапор України, чи співала український національний гімн – таке відбувається щодня. Нещодавно, наприклад, відкрили кримінальне провадження проти колишнього директора комерційного банку – Бєларусь Банк, те ж саме відбулося з іншим подружжям. Отже, протести продовжуються.
Редактор Сковрон звернув увагу, що репресії режиму продовжуються, й чимала кількість білорусів була змушена покинути батьківщину. Значна частина з них опинилася у Польщі:
– Протест не завершився, але репресії продовжуються. Чимало осіб, напевно, не знає, зокрема той, хто не мешкає у Варшаві – а це все відбувалося у тіні чергової фази війни в Україні й великої кількості біженців з України – але у Польщі, у Варшаві з’явилася також величезна хвиля біженців з Білорусі, внаслідок жорстоких репресій режиму Лукашенки. Я сам зустрічаю велику кількість молодих людей, запитую їх, що вони тут роблять, й виявляється, що вони не з України, але саме з Білорусі. Поляки часто не розрізняють білорусів і українців. Згадані молоді люди прямо кажуть – Лукашенка збожеволів, за участь у одній демонстрації, за зв’язки з демонстрантами може загрожувати кілька років виправної колонії, а навіть бувають вищі вироки. Чи він збожеволів? Що змінилося.
Навіть пан Павел Латушка висловив здивування кількістю білорусів, які знайшли прихисток у Польщі:
– Я сам був зшокований, коли декілька тижнів тому прочитав, що за даними Євростату, торік дозвіл на тимчасове перебування в Польщі отримало – 285 тисяч білорусів. За даними Парламентської асамблеї Ради Європи, говориться про те, що близько пів мільйона білорусів виїхало з батьківщини – виїхало насамперед до європейських країн, але також до США. Так – Лукашенка хворий, ми мусимо це усвідомити. Він хворий на владу, хворий на гроші, просто хворий. Він ліквідував усі незалежні газети, за останні роки він ліквідував 1200 недержавних організацій. Відтак, в батьківщині у нас все відсутні неурядові організації. За те, що хтось в Білорусі почує це інтерв’ю, може потрапити до в’язниці, тому, що мене режим визнав – «екстремістом», «терористом», засудженим до вісімнадцяти років тюрми. Тільки за те, що людина мене почує. Людина, що читає газету, сайт, телеграм-канал, відкриває інтернет – за це вже буде засуджена. Останні вироки – це двадцять, двадцять п’ять років тюрми – жорсткі вироки. Залишається запитання, чи ми повинні змиритися з цим, чи боротися. Я підтримую погляд, що треба боротися. В нещодавню неділю відбулася політична конференція демократичних сил. У ній брали участь представники понад ста організацій, політичних ініціатив, неурядових організацій – приблизно триста осіб, й ми прийняли політичну ухвалу, як нам треба діяти, щоб змінити той режим. Важливо, що ми прийняли ухвалу, яка відкрито каже – «Ми хочемо бути членом Європейської Унії». Маємо європейські прагнення, історично належимо до Європи, хочемо бути в Європі. Звісно, перед нами черговий виклик – йдеться не лише про свободу, права людини, але про існування білоруської держави. росія чинить все можливе з метою знищення нашої держави. Лукашенка – маріонетка путіна, він погодився брати участь у війні проти України. Він робить все в інтересах російської федерації, продаючи суверенітет нашої батьківщини. Це лише питання часу, не знаю – рік, два, три, коли Білорусь поглине російська імперія, а це вже пряма загроза для Польщі, для всіх сусідів. Ми на це не погоджуємося, й тому опрацювали алгоритм дій, що треба робити, щоб змінити становище. Необхідно побудувати три сили. Перша сила – внутрішня – рух в підпіллі, так як у Польщі було за часів «Солідарності», відкрита діяльність вже неможлива. Друга сила – підтримувати наших добровольців в Україні – вони борються в полку Калиновського та інших частинах в рамках Збройних сил України. Третя сила – міжнародна допомога. Я дуже радий, що в роковини фальсифікації на виборах, чотирьом міністра закордонних справ – Польщі, Литви, Латвії та Естонії – оприлюднили спільну позицію, оприлюднив також позицію Жозеп Борель – високий представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки, який заявив: «Ми будемо з білорусами до кінця у дуже важкій боротьбі проти режиму».
Західні політики та аналітики у пошуках оправдання для власної пасивності часто твердять, що буцімто білоруси байдуже ставляться до суверенітету своєї держави. На той та інші аспекти вказав редактор Польського радіо Мірослав Сковрон:
– Наскільки білоруська опозиція може розраховувати на підтримку в батьківщині, враховуючи те, що Ви – Пане Амбасадоре – казали, тобто пів мільйона осіб виїхало, не знати, чи не більше. Можливо, чергові особи виїжджають, кілька днів тому я зустрів особу, яка виїхала тиждень раніше. Часто це дуже молоді люди, непогано освічені. Це така еміграція, яка в кожній країні, де диктатура становить здебільшого підстави опору проти диктатури, ну, й коли я з ними розмовляв, то вони кажуть, що це не до кінця так, як нам здається, що коли репресії зростають й Лукашенка докручує болти, то опір посилюватиметься, що – на їхню думку – пропаганда та викидання цих осіб, готових протестувати, може значною мірою ускладнити опір, він може бути надто малий. Навіть якщо колись Лукашенки не стане, то може бути велике здивування, насільки ефективним був режим та його пропаганда.
Павел Латушка відмітив, що не можна легковажити пропагандивних дій режиму путіна та Лукашенки:
– Я згідний, що відбувається боротьба з часом. Час проходить, пропаганда діє дуже активно. В рамках т.зв. ЗБіР-у (Союзна Держава), тобто об’єднання державних структур Білорусі та росії, буде утворено спеціальний медіа-холдинг, який отримає величезне дофінансування з російського б’юджету. Мета пропаганди – змінити оцінку білорусів стосовно становища в Україні, змінити підхід до влади в Білорусі та, звісно, спроба переформатувати білорусів на рускіх. Вони хочуть, щоб ми вже не почувалися білорусами. Якщо це триватиме довший час, то, напевно, це становить загрозу для існування білоруського народу. Я кажу – тепер на очах всього світу насправді зникає європейська держава, насправді нищать народ, й залишається запитання, що з цим зробити. Звісно, білоруси проходили різні процеси, ми вижили за різних обставин, але завжди виходили з того, що народ був і надалі існує. Я переконаний, що так буде й тепер, але просто чекати та споглядати, як це розвивається я не можу, як й чимала кількість наших активістів. Нам потрібна стратегія. Єдина країна, яка тепер має стратегію, що робити з Білоруссю, – то російська федерація, й робить це, робить кожного дня. Така стратегія відсутня й в Європейській Унії, й в США. Тому, ми боремося, щоб врешті опрацьовано проактивну стратегію, проактивної підтримки білоруського народу, демократичного суспільства, білоруських прагнень прямування до Європейської Унії – тому потрібні активні дії – звісно, також у секторі інформації. Якщо ми не донесемо до білорусів правдивої інформації, то втратимо все, а тоді змінити будь-що буде дуже важко, навіть після відходу Лукашенки. Я вірю в те, що це відбудеться раніше. Звісно, наша стратегічна мета – підтримувати Україну – це моральний вибір, ми проти війни, проти вторгення росіян на територію України, але це також стратегічний вибір, бо перемога України – відкриває нам можливості. Колись я чув слова міністра закордонних справ Естонії, який, на мою думку, сказав дуже добру річ, якщо хтось хоче запровадити найбільш дошкульні санкції проти росії, то треба повалити режим Лукашенки в Білорусі, бо режим Лукашенки, Білорусь в російській імперії виконує ключову роль у цьому об’єднанні Білорусі та росії – ключову роль в економічному євроазійському об’єднанні, також в договорі про безпеку в рамках колишніх радянських республік. Якщо б опрацьовано стратегію – міцну, наступальну підтримку протестів в Білорусі у 2020 році, то – я можу так сказати – не було б війни, але ніхто нас не почув – я вів переговори з рядом міністрів закордонних справ, я казав, що необхідно запровадити міцні, шокуючі санкції, треба міцно підтримувати протести в Білорусі, всі радше були спостерігачами.
Павел Латушка правильно каже про пасивність західних потуг щодо змагань білоруського народу за існування. У Німеччині, Франції та США політики у час виборів полюбляють посилатися на цінності свободи та демократії, однак коли треба українцям дати необхідну зброю, а білорусам допомогти у боротьбі за виживання почерез накладення на Лукашенку справжніх негайних санкцій – мовчать або затягують процес ухвалення рішень у нескінченність.
Андрій Рибалт