Саміт, який відбудеться 15-16 червня у Швейцарії, має засвідчити підтримку України у демократичному, вільному світі. Так прокоментував очікування від Глобального Саміту миру, на якому будуть представлені мирні пропозиції Президента України Володимира Зеленського, польський історик, аналітик, заступник директора Центру діалогу імені Юліуша Мєрошевського Лукаш Адамський. «Я б його не назвав самітом миру, а самітом підтримки України. Бо щоб був саміт миру, то треба мати другу сторону конфлікту — росію. Щоб на такому саміті можна було домовитись чи про мир, чи принаймні про припинення вогню. З іншого боку, треба сказати, що не до кінця цей первинний замисел вдався, бо якщо там не буде Китаю, або буде представлений на низькому рівні, наприклад, на рівні посла... Якщо там не буде Саудівської Аравії, яка теж відмовилась від вислання делегацій високого рівня, то це означає, що принаймні частина країн так званого Глобального Півдня дистанціюється від цієї ідеї. І вони очікують миру чи перемир’я, але хотіли б також розмовляти з росію. І вважають, що це кращий шлях, ніж робити спочатку такий саміт без росії з метою здійснення дипломатичного тиску», — зазначив Лукаш Адамський. Коментуючи план дій Президента Володимира Зеленського, аналітик зауважив, що «це план дій на випадок капітуляції росії». «Уявіть собі цей пункт про притягнення до відповідальності осіб, які відповідають за агресію. Як росія з путіним, як її керівником, може погодитись на план передачі путіна до Гааги? Цей план, який варто втілити, який підтримує Польща. Бо він в інтересах України, Польщі й цілого світу. Але є питання — наскільки це реалістично», — сказав Лукаш Адамський.
На думку аналітика, нині найбільш реалістичний план завершення війни — це замороження. «Якщо є ситуація на полі бою така, яка є, і не відомо, ціною яких страждань війна ще буде продовжуватись. Скільки витримає Україна, скільки росія... Тут можна думати, як про певне замороження конфлікту не на кілька років, а на одне чи два покоління. І у світовій історії були такі випадки, коли дві країни вступали у перемир’я, але не підписували жодного мирного договору. Це, звісно, недобрий варіант для України. Але питання чи Україна може собі дозволити кращий варіант? Я вважаю, якщо не буде зміни російського режиму, і якщо російське військо чи російська економіка не посиплеться, то впродовж одного-двох років — це найбільш реалістичний варіант. Це не означатиме передачі Україною росії своїх територій. А означало б фактичний дозвіл України на те, що ці окуповані території чи частина з них впродовж певного часу залишаться під контролем росії. Або в кращому варіанті за такого сценарію і Україна, і росія можуть домовитись, аби ці окуповані території могли бути передані в управління ООН», — сказав Лукаш Адамський.
