Наступ українського війська в Курській області РФ уповільнився, але не зупинився. Українці продовжують брати під контроль нові території і навіть намагатися оточити бойові з'єднання противника, а також розширити межі своєї операції на Бєлгородську область РФ. Тим часом на східному фронті фіксуються нові просування росіян тактичного рівня. Незначне просування війська російських загарбників сталося на Харківщині, тривають бої під містом Часів Яр, але найбільш тяжка ситуація склалася на Покровському напрямку, де росіяни вийшли на рубіж за 10-12 кілометрів до стратегічно важливої агломерації Покровська й Мирнограда.
Курська операція Сил оборони України і далі оповита таємницями. Новини звідти доходять із запізненням на добу і більше. Кінцева мета цього наступу також не розголошується. Українські та західні видання лише рясніють здогадками та повідомленнями про підриви мостів, просування українців на кільканадцять кілометрів по різних напрямках та вірогідність оточення угрупування російських повітряно-десантних військ у кількості 700 бійців, знищення російської техніки та рекордні обсяги полонених росіян. Очевидним стало лише одне — те, що почалося як рейд українських вояків, розгалузилося на кілька подальших рейдів, і що наступ триває і не має наміру зупинятися. Москва ще не перекидає сюди велику кількість регулярних військ, максимально обмежила витік інформації про ці події всередині РФ та оголосила в Курщині контртерористичну, а не військову операцію. Українська сторона не спростовує повідомлення про будівництво фортифікацій та оголосила про створення на взятих під контроль російських територіях військової комендатури, зазначив український полковник й офіцер НАТО Сергій Грабський:
– Ми знаходимося на території, де, м'яко кажучи, не можна назвати населення дружнім. Тому говорити, що військова комендатура створюється виключно задля того, щоб забезпечити негайні потреби людей, недоцільно. Мало того, треба розуміти, що військова комендатура як орган військового управління поряд з питаннями координації і взаємодії з населенням також координує дії силового блоку. Люди там, м'яко кажучи, недружньо відносяться до України. Так, вони можуть щебетати українською мовою, але це не свідчить, що вони моментально стають свідомими українцями. Їх досить довго треба перевиховувати. Але разом з тим треба розуміти, що відповідно до Женевських конвенцій, країна, яка бере під контроль ту чи іншу територію, несе повну відповідальність за все, що там відбувається. Безумовну відповідальність! Відповідно, нам треба забезпечити правопорядок, забезпечити фільтраційні заходи, організувати постачання продовольства і всього необхідного для населення, яке опинилося під нашою владою. Можливо, навіть доведеться проводити певні заходи з унеможливлення диверсійних або терористичних актів, в тому числі проти цього населення. Тому ми розгортаємо там такий орган координації. Він є виключно тимчасовий. Україна жодним чином не збирається окупувати цю територію і анексувати її. Для створення комендатур ми маємо відповідні структури. Ці структури присутні в кожній бригаді, які можуть взяти на себе питання координації, забезпечення правопорядку і функціонування осередків можливої влади або виконувати функції влади на зайнятих територіях. Спостерігаючи реакцію російської сторони, можна припустити, що на певний час ми можемо утворити там буферну зону, але треба розуміти, що її треба розширювати вздовж кордону, що так само є досить складною операцією, щоб унеможливити удари по нашій території. Ось, власне, те, що ми маємо на сьогоднішній день по Курщині. Бойові дії там не закінчилися, але навіть рішення про відхід не буде розглядатися і не має розглядатися як якась зрада-зрадна. Ми і так зробили більше, ніж могли.
На протидію українському наступу на Курщині РФ перекинула лише окремі армійські частини з Калініграда та з Харківського напряму бойових дій. Вони стали на підкріплення сил ФСБ, поліції та російських приватних військових компаній. Очкування зняття Генштабом РФ цілих бригад, армій і корпусів з Донбасу не справдилися. Сергій Грабський стверджує, що це могло і не бути метою курського наступу українців:
– Операція на Курщині – це паралельна операція, яка жодним чином в нашій конкретній ситуації не впливає на перебіг бойових дій, зокрема на Покровському напрямку. Противник, не зважаючи ні на які втрати, які можуть бути описані як втрата території чи втрати військ і техніки, буде продовжувати досягати успіхів, які він вважає можливими, на тому напрямку, де він весь цей час веде активні бойові дії. Він розуміє, що в разі зупинки цих бойових дій може виникнути ситуація, коли наші війська можуть перейти в контратаку і позбавити всіх цих досягнень, які були в російській армії протягом останніх місяців. Тому говорити що там ми можемо зараз рятувати ситуацію активними діями на Курщині не можна, неправильно і непотрібно. Противник буде лізти вперед, і наша задача — максимально стримувати його наступальні пориви, завдавати максимального ураження, знищувати його воєнний потенціал. Говорити про те, що все безнадійно, все пропало, і Покровськ вже не наш, ще немає жодних підстав. Противнику ще треба дійти до околиць Покровська. Не можна сказати, що він однозначно або просунеться, або не просунеться. Це залежить від дуже багатьох факторів, і так само ми залучаємо всі можливі ресурси, щоб забезпечити цю операцію на лінії фронту. І підкреслюю, це не означає, що ми маємо негайно згорнути операцію на Курщині і припинити будь-які бойові дії. Це паралельний процес, який так само необхідний.
Російські соцмережі рясніють повідомленнями про масштабні втрати українського війська в Курській області на тлі російського наступу на Донбасі, де росіянам вдалося вийти на дистанцію артилерійського ураження стратегічно важливого міста Покровськ на Донеччині. Пропагандисти намагаються посіяти паніку серед українського суспільства, всередині якого також виникли питання про доцільність трати сил на території РФ, коли на Донбасі так сильно тисне російська окупаційна армія. Проте майор запасу України Олексій Гетьман стверджує, що скерування на покровський напрямок тих бригад, які задіяні в Курську, було б геть недоцільне:
– Такі війська, які ми застосували б, наприклад, на Покровському напрямку, вони б на цій ділянці фронту мало що б змінили. Там максимальна кількість людей, яка має тримати оборону. Ворог переважає нас. Перевага означає, що в них більше артилерії, вони можуть більше стріляти, в них більше дронів, вони можуть більше атакувати. І в них більше сил на поновлення тих штурмових груп, які наступають. Наш відступ – це відхід з боями. Там, де зараз ведуться бойові дії, найбільш незручно тримати оборону. Там мають бути побудовані за декілька кілометрів від лінії зіткнення певні фортифікаційні споруди, на яких можна буде тримати оборону. За декілька кілометрів на захід від лінії фронту, там вже починаються панівні висоти. Там буде простіше тримати оборону. Ну і ще, звісно, та техніка, яку нам передають наші партнери. Думаю, там ми ворога зупинимо. Вони просуваються на один кілометр за 3-4 дні. Це не можна вважати суттєвим просуванням. Ми посипаємо голову попелом, але це невелике просування. Тому треба робити асиметричні відповіді. Бити ворога в несподіваних місцях, де він найбільш слабкий, і невеликими силами завдавати йому шкоди. Саме така асиметрична дія й відбулась на Курщині.
Курський наступ Сил оборони України триватиме стільки, скільки йому сприятиме повільна й неефективна протидія Росії, впевнений директор платформи New Geopolitics Research Network Михайло Самусь:
– Туману війни дуже багато. Немає лінії бойового зіткнення: ворог не знає, де перебувають українські війська. Тобто може бути, наприклад, якась російська група, яку направили стабілізувати ситуацію. А виявляється, що українці вже їй з тилу заходять. Тобто немає розуміння, управлінський хаос. Але оце намагання продовжувати наступ на Донбасі і в той же час зупинити наступ українців на Курському напрямку, зіграє дуже поганий жарт з росіянами. Вони дійсно сподіваються, що в українців зараз немає резервів, немає сил, вони дійдуть до якогось рубежу, а далі почнуть відчувати проблеми з логістикою, флангами і так далі — от тоді ми і вдаримо! Тобто вони фактично намагаються створити умови, коли вони тиснуть на Донбасі. Інформаційно-психологічні операції зараз відбуваються просто надпотужні, щоби в українському суспільстві зародити таку думку, що це фактично там самореклама українських генералів, що ця курська операція взагалі не має сенсу, що ми втрачаємо українську землю і ще кудись полізли, незрозуміло навіщо. Так створюється побоювання, що раптом зараз в Києві припинять наступ, не виконають завдання, не закріпляться, підвиснуть на території і тут росіяни вдарять. Але проблема в тому, що вдаряти їм поки що немає чим. Вони зібрали «збірну солянку», в них немає там маневрових загонів, я не кажу вже про дивізії, які могли б спинити військову операцію України. Вони зараз проводять контртерористичну операцію. Збірними силами вони намагаються реально зупинити українську військову операцію, яку вони неправильно оцінюють. Якщо Герасимов сказав, що там тисяча українців зайшла, 700 з них вбили, а ще 300 десь бігають по кущах, то справді, ну навіщо туди дивізію відправляти? І не факт, що їм вдасться зараз прорвати оборону на Донбасі. Це абсолютно не факт! Президент вже говорив про Донбас і про те, що туди будуть скеровані нові озброєння і ті пакети допомоги, що надходитимуть від наших партнерів І все це буде нам допомагати, в першу чергу, утримувати Донбас. Боєприпаси будуть, ППО, засоби, які будуть допомагати нам утримувати Донбас – будуть.
Останніми годинами стали надходити повідомлення про наступ українських Сил оборони ще в Бєлгородській області Росії. Але цілі, темпи і масштаби цього наступу наразі невідомі через підвищену секретність навколо всіх операцій на російській території. Деякі українські офіцери, які безпосередньо беруть участь в боях натякають, що все це лише початок ще більш масштабних дій України.
Олександр Савицький