Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск анонсував нову міграційну стратегію під час суботнього з’їзду Громадянської коаліції. 15 жовтня уряд розглянув анонсований Туском документ під назвою «Повернення контролю. Гарантування безпеки. Комплексна та відповідальна міграційна стратегія Польщі на 2025—2030 роки». Метою міграційної стратегії Польщі є створення прозорих і безпечних правил імміграції до країни. У документі зазначено, що Польща за дуже короткий час змінила свій статус із країни емігрантів на країну іммігрантів. Польське радіо для України звернулося з проханням про коментар на цю тему до кандидатки політичних наук Домініки Пщулковської-Мосьціцької з Центру дослідження міграції Варшавського університету.
— Я думаю, що стратегія, а особливо риторика навколо неї, на жаль, відповідає тому, за чим ми спостерігали до цього. Я маю на увазі величезну концентрацію на безпеці, зображення мігрантів як загрози. Однак набагато менше уваги приділяється аспектам, які пов’язані з інтеграцією, внеском мігрантів на польському ринку праці та багатьом іншим важливим речам. На мою думку, ця стратегія та риторика навколо неї не зберігають балансу між безпекою, з одного боку, та правами людини та соціально-економічними аспектами, з іншого.
Найбільш дискусійним питанням міграційної стратегії є можливе рішення про тимчасове блокування надання притулку. Це мало б стати відповіддю на ситуацію на польсько-білоруському кордоні, де з 2021 року нелегальні мігранти з країн Африки та Близького Сходу, яких туди переправляє лукашенківський режим, намагаються нелегально перетнути кордон.
— Насправді ми не знаємо, як це виглядатиме на практиці. Я думаю, що уряд опиниться на тонкому льоді. Мені важко уявити, як можна реалізувати щось подібне, не порушуючи при цьому міжнародне та європейське право, що захищає права людини та права осіб, які хочуть отримати притулок. Чи це станеться? Я підозрюю, що так, якоюсь мірою. Польща — не перша країна, яка йде на такий крок. Фінляндія вже прийняла подібні закони, які, як мінімум сумнівні з погляду дотримання прав людини. Я вже не згадую про те, що загалом політична атмосфера в Європі така, що часто ми маємо справу з порушенням прав людини, згадаймо хоча б несанкціоновані pushback.
У понеділок, 14 жовтня, вранці видання POLOTICO повідомило, що Брюссель застеріг Польщу від односторонньої відмови у наданні мігрантам притулку. Чи відповідає це рішення європейському законодавству? Відповідає експертка:
— Так, європейське законодавство чи Женевська конвенція не передбачають призупинення можливості подавати заявки з проханням про надання притулку. Дійсно у цьому випадку польський уряд опиниться на тонкому льоді. З одного боку, ми маємо приклад Фінляндії, яка на практиці ще не реалізувала свій закон, але прийняла його. Поки вона не зіштовхнулася з юридичними санкціями. З іншого боку, маємо приклад Угорщини. Суд Європейського Союзу постановив, що обмеження в можливості звертатися з заявами з проханням про надання притулку є незаконним. Угорщина сплачує за це високі штрафи. Я гадаю, що диявол ховається в дрібницях. Питання у тому, яким чином, наскільки креативно ми будемо лавірувати між законодавчими актами. На мою думку, впроваджуючи таке положення, неможливо не порушити дух та літеру міжнародного та європейського законодавства, що стосується прав людини.
Одночасно Домініка Пщулковська–Мосьціцька зазначає, що міграційна стратегія польського уряду містить позитивні нововведення, на які було б варто звернути увагу:
— Коли ми говоримо про організацію, то раніше був хаос та кадрова невідповідність, тому що раптово протягом декількох років у 20 разів збільшилася кількість осіб, що отримали візи. Одночасно не було збільшення персоналу в консульствах. В нас нема ефективних систем, які б об’єднували консульства з воєводськими управліннями, з національними інститутами. Це позитивний момент.
В стратегії також йде мова про інтеграцію. Я вважаю, що цьому питанню варто приділити набагато більше уваги. Ми постійно говоримо про ті декілька тисяч осіб, які подали заявки з проханням про надання притулку у Польщі, але не говоримо про два з половиною мільйони осіб, які вже перебувають в країні. Нам також потрібна стратегія стосовно цих людей, до прикладу, в навчанні польської мови. Цього все ще замало. Люди, які приїздять до Польщі, мусять займатися цим питанням самостійно. Де-факто це так не працює. В нас просто занадто мало курсів з польської мови навіть для осіб, які можуть заплатити. Зрозуміло, що дехто не може. Держава мусить підтримати осіб, що прибувають. Це корисно й для нас, якщо ці люди знатимуть польську мову та зможуть працювати на посадах, що відповідають їхньому рівню освіти. Це звичайно вигідно для них, але й для Польщі. Це позитивний момент, на який мало звертають увагу.
Також у стратегії є моменти, що стосуються поляків за кордоном, співпраці з ними, з організаціями діаспори; політики, що мають допомогти полякам, які б хотіли повернутися до Польщі. Цього також не було раніше, в нас не було спільної стратегії. Ми вдавалися до певних дій ad hoc. Тому добре, що ми маємо таку стратегію.
Наприкінці нашої розмови я попросила експертку прокоментувати заяву польського міністра науки Даріуша Вєчорка про те, що буде введено положення, згідно з яким у вишах буде введений ліміт на кількість іноземних студентів. Причиною є візовий скандал. Зараз уряд намагається обмежити кількість людей, які отримують візи, а потім не починають навчання в університетах. Однак найбільшу групу іноземців з-за меж ЄС у польських університетах становлять українці. Домініка Пщулковська–Мосьціцька відповідає, як подібні норми вплинуть на них:
— Насамперед я не думаю, що такий ліміт буде запроваджений, хіба що на дуже специфічних факультетах. Я гадаю, що уряд намагається впорядкувати цю систему, аби ліквідувати нечесних гравців, які пропонують підтвердження навчання, але не надають жодної освіти. Це добре. Однак я боюся, чи ці зміни, а саме вимоги від абітурієнтів надати документи, не призведуть до того, що в наступному році частина осіб, які дійсно хочуть навчатися, матиме проблеми з поконанням бюрократичних перепон. На мою думку, саме це є небезпекою у цей конкретний момент.
Я думаю, що уряд також створить список вишів, які будуть мати підтвердження того, що вони гідні довіри. Це може допомогти абітурієнтам. Вони знатимуть, хто дійсно вчить, і куди можна звертатися, а хто є фірмою, що прикидається вищим навчальним закладом. Це певний позитивний елемент.
Я гадаю, що будуть вимоги стосовно рівня володіння мовою навчання: польською чи англійською. Такі рішення вже були запроваджені в багатьох країнах. Наприклад, у Великій Британії. Я думаю, що це теж призведене до певного впорядкування системи. Завдяки цьому ті, хто дійсно хоче навчатися у Польщі, зможуть приїхати, а ті, хто хочуть лише іншим шляхом отримати дозвіл на роботу, дозвіл на в'їзд до Європейського Союзу, натраплять на труднощі на цьому шляху.
Найбільш мене турбує перехідний період. Тобто, чи запроваджуючи ці всі положення і формальні перепони, ми не перестараємося і не створимо додаткові труднощі для в’їзду до Польщі тим особам, які дійсно хочуть навчатися тут.
Дар'я Юр'єва