Російська державна газова компанія «Газпром» повідомила, що у своєму внутрішньому плані на 2025 рік не передбачає надходження газу до Європи через Україну після 31 грудня цього року. На думку українських фахівців, це розв’язує руки російським загарбникам націлити свої бойові дрони та ракети на українські внутрішні та магістральні газогони.
28 листопада росія здійснила масовану повітряну ракетну й дронову атаку України. Ворог застосував майже 200 ракет і дронів, але українська протиповітряна оборона збила більшу частину з них. Це вже другий повітряний масований удар за листопад і одинадцятий за нинішній рік. Але цього разу мало не вперше російська терористична зброя була націлена на об'єкти «Нафтогазу України», як повідомляє ця компанія. За її інформацією, ця атака не вплине на надання послуг українським споживачам та закордонним клієнтам. Це запевнення підкріплене успішним стрес-тестом української газтранзитної та газорозподільчої системи, проведеного за участі європейських експертів. Він довів, що європейці можуть бути спокійними за свій газ в українських підземних газосховищах і виявив спроможність українців надавати оперативний доступ до європейського газового ресурсу — навіть якщо щось трапиться на одному газогоні, газ буде постачатися іншим, що запевнив головний інженер-оператор газотранзитної системи України Юрій Зябченко:
— Якщо буде необхідність прямого фізичного транспортування, то будуть задіяні різні труби, і ми можемо забезпечити різні потоки. Це стосується й українських споживачів. Ми пройдемо опалювальний сезон однозначно, стабільно, в частині забезпечення споживачів України. Ми такий сезон військового часу вже пройшли. І це був складний сезон, але досить якісно з тим справилися. Набувши цього досвіду і певних моментів в експлуатації попереднього сезону, чітко відреагували по ньому на наступний сезон.
Російські атаки на українські газогони є частиною плану Москви з примусу Євросоюзу до згоди на повернення російського «Газпрому» до ролі головного постачальника газу на континенті. А України — до капітуляції і участі в транспортуванні російського газу в ЄС на московських умовах, як вважає президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар:
— І то не так українського транзиту, як гібридного повернення росії на європейський ринок, який вона втратила. І втратила не завдяки європейським санкціям, яких в газовому вимірі просто немає. Вона втратила цей газовий ринок. Це був своєрідний газовий рай для «Газпрому». І це сталося внаслідок її ж дій 2021—2022 року, коли вона «підсушила» ринок ЄС, обмежуючи постачання газу. Це й історія з турбінами Siemens, які «раптом поламалися», потім підрив Північних потоків і так далі. А разворот на схід не вдався. Китай висунув свої цінові умови. А на тому східному кінці труби — сам Китай. Це не Європа, де було два з гаком десятків споживачів і ними можна було маніпулювати. Тут в Москві зрозуміли, що треба хутко повертатися назад. Але в прямому вигляді це неможливо, бо є європейська політика декарбонізації, зменшення використання викопного палива, зокрема газу. Тим більше газу з країни-агресора, яка веде війну в Україні, що є війною в Європі. Тому ситуація така, що потрібно маскуватися.
Михайло Гончар навів перший факт такого маскування, який вдався росії. Це — операція з так званою «угорською нафтою» на кордоні Білорусі й України, яка насправді була нафтою російського походження. Таку ж схему «Газпром» намагався запровадити і з російським газом, коли виникли настирливі чутки і пропозиції транспортувати газ в Європу з Азербайджану через території росії й України, сказав експерт:
— Але не потрібно мати ілюзій. Ніякого азербайджанського газу там просто бути не може. Не тільки тому, що немає ніякої артерії, яка би йшла з Південного Кавказу кудись у напрямку України. А й тому, що Азербайджан не має зайвих ресурсів газу. В будь-яку випадку, фактично, цей газ буде російським, хай би як він маскувався під азербайджанський, чи там останнім часом говорили про якийсь газ міжнародного консорціуму. Азербайджану там не буде, бо він якось став доволі скептично ставитись, як побачив, що щось там не складається. Консорціум міг би бути створений, наприклад, словацькою компанією, «словацьким Нафтогазом», називається Slovenský plynárenský priemysel, або австрійською газовою компанією, ну і можливо, угорською. І хто ж тоді скаже, що це не європейський консорціум? Європейський, але з російським газом! Проте «Газпром» сам собі вистрілив у ногу. Історія за австрійською газовою компанією, що відсудила в арбітражі в «Газпрому» 230 мільйонів євро. Це не так багато, порівняно, скажімо, з виграшем іншої європейської компанії 13 мільярдів євро. Але всі ці позови були якраз в контексті невиконання «Газпромом» своїх зобов'язань 2021—2022 року. Себто, бумеранг почав повертатись. І щойно європейські компанії побачили виграші в арбітражі, одразу почали подавати додаткові позови. Ну, і здавалось би, газовики Австрії, які там тілом і душею були віддані Радянському Союзу і росії, а тут «Газпром» їх карає, заявивши, що припиняє від 16 листопада постачання їм газу, в контексті того, що скоро закінчиться транзитний договір між «Нафтогазом України» і «Газпромом», і вони можуть не отримати свій газ. Вони готувалися, але всі думали, що це буде 31 грудня!
Але за відмови транспортувати російський газ до Європи Україна стратить і прибутки від його транзиту, що обчислюється щонайменше мільярдом доларів. Чи варто вдаватися до таких заходів і втрачати можливість наповнення державного бюджету, що його за умов зруйнованої війною економіки України наразі фінансують західні партнери?
— Тут треба дивитися у воєнній системі координат. За мирних умов, так, це — бізнес. Росія заробляє, продаючи свій енергоресурс, а ми заробляємо на транзитних послугах. І те, що вони заробляють, скажімо, 12-кратно більше, нас не мало би хвилювати. Адже хто має ресурс, той і більше заробляє, а хто надає лише послугу, то заробляє, очевидно, менше. Але за обставин агресії росії проти України маємо перелаштувати свою систему координат. Коли ми закликаємо наших західних партнерів посилити санкції, закрити санкційні дірки, то ми й самі маємо теж діяти на економічне ураження агресора, а це вже потребує іншого підходу. І плюс — це ж годівниця для троянських коней Кремля в Європі — режимів Орбана в Угорщині і Фіцо в Словаччині. В останній візит очільниці Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, вона теж доволі відверто сказала, що Європейський Союз не потребує того газу, який проходить транзитом через Україну до Європи. А те, що кілька країн — Словаччина, Угорщина й Австрія — цього газу потребують, то це їхні проблеми. Відповідно і ми, з точки зору нашої політики щодо Європейського Союзу, нічого не порушуємо. Угода про асоціацію з ЄС передбачає, що за особливих обставин ми можемо припиняти транзит. А тут якраз добра нагода — 31 грудня завершується термін дії транзитної угоди від 2019 року. Тому на цій основі ми можемо спокійно припинити надання подальших транзитних послуг. І це дуже важливо! Ми загалом отримуємо за транзит газу в країни Центральної Європи до мільярда доларів щорічно. Але зараз ми маємо масовані ракетно-дронові удари, то слід порахувати, скільки можна виготовити цих ракет і дронів, якщо і далі давати можливість росії продовжувати заробляти, допомагаючи їй продавати свій енергоресурс.
Раніше Україна довела Євросоюзу свою надійність як газового зберігача і транзитера. В державі за участі європейських експертів були проведені тести роботи газової системи за критичних умов і їхній результат був відмінним, про що сказав директор з трансформації оператора газтранзитної системи України Владислав Медведєв:
— Ті сценарії, які закладалися, були дуже жорсткими. І це саме те, на чому акцентували увагу наші міжнародні партнери. Щодо сценаріїв, які аналізувалися, то вони передбачали одномоментне настання кризової ситуації в усіх сегментах газового ринку і великий перелік показників — погодні умови, зміна запасів, рівень споживання, відсутність транзитних потоків, рівень реекспорту газу до країн ЄС. Для всіх цих параметрів були застосовані найбільш песимістичні припущення, щоби протестувати роботу газової системи за цих складних умов. Ми отримали позитивний висновок від наших міжнародних партнерів і вкотре довели, що українська ГТС є надійною, маневреною і може працювати за будь-яких умов. При цьому вітчизняні підземні газосховища можуть бути використані як надійне зберігання європейського газу.
В України є ще й вільні потужності і європейці щоразу активніше ними користуються для транспортування газу з ЄС до України, заявив комерційний директор оператора газтранзитної системи України Вадим Рибачук:
— Нам почали довіряти. Обсяг закачування газу в українські газосховища зріс у сім разів. Сьогодні є додатковий попит з Балканського регіону, Балканським коридором. Ми в цьому напрямку робимо все, щоби його розвивати.
Попри війну, щоденні обстріли цивільної інфраструктури України та погрози Кремля зруйнувати українські газогони, українські газовики продовжують ретельно обстежувати й вчасно ремонтувати газогони та решту інфраструктури. Особлива увага надається газорозподільчим станціям, де знижують тиск палива для подальшого постачання його споживачам, про що повідомляють в Укртрансгазі. Серед інших пріоритетів називаються надійність транспортування газу на кордоні з європейськими країнами й опрацювання різних сценаріїв кризових ситуацій та моделювання способів запобігання ураженню ракетами та подолання можливих наслідків.
Олександр Савицький