Промосковські міфи щодо Криму вже не панують, але й досі побутують в українській суспільній свідомості. Більшість з них була вигадана в імперський період анексії Криму Росією. До таких висновків дійшли українські автори дослідження Українського кризового медіацентру та експерти, що працюють за проєктом International Practitioners Partnership Network (Естонія) за підтримки Європейського Союзу, що має назву «Зміцнення інформаційної стійкості в Україні».
В Україні стартувала інформаційна кампанія зі спростування проросійських міфів про Крим. Активіст цієї кампанії, кандидат історичних наук Ігор Стамбол заявив, що один із засадничих проросійських міфів про історію Криму навіює хибну думку, що до анексії Криму росіянами на півострові нічого не було. Натомість стародавня історія України базується на ролі Криму в європейській цивілізації. Своєю чергою керівник відділу інформаційного забезпечення представництва президента України в Автономній Республіці Крим Євген Бондаренко закликав до якнайширшого розповсюдження серед українців істинних причин захоплення 2014 року росіянами Криму і до розуміння, яку глобальну мету, що історично склалася ще століття тому, хоче реалізувати Москва:
— З якою метою взагалі російська імперія анексувала Кримський півострів? Чому буквально менше ніж за 50 років почалася Кримська війна? Це була війна за контроль над протоками Босфор і Дарданелли. Вони її програли, але півострів — це зручний плацдарм поширювати свою агресію в Азово-Чорноморському регіоні. Є цитати Сталіна, де він вимагає віддати Радянському Союзу контроль над Босфором і Дарданеллами. 2014 року Росія окуповує Крим і будує там повноцінну військову базу. Вона не будує там історичну, культурну, туристичну інфраструктуру. Вона будує великі шляхи постачання. І широкомасштабний наступ йде через Кримський півострів. І тому дуже важливо в історичному аспекті показати, чому Росія намагається захопити Крим.
Бондаренко зазначив, що мають підлягати спростуванню міфи з далекої історії Криму. Але дедалі більш актуальними стають і нагадування про недавні події в Криму, що пов’язані з його протиправною анексією Російською Федерацією 10 років тому:
— Треба вміти виокремлювати міфи, які створює російська пропаганда, нав'язуючи хибну міфологію. І треба розуміти відсутність інформації про ті чи інші історичні аспекти, про ті чи інші знання про Кримський півострів. Тоді на тлі цієї відсутності, якщо на ґрунті нічого не росте корисного, починають проростати бур’яни. Так працює інформаційний простір. Ми дуже часто переоцінюємо російську пропаганду, думаючи, що якийсь міф вигадала сама Росія. Я завжди люблю наводити приклад 2022 року, коли почалось широкомасштабне вторгнення. Ми активно відстежували зміни в пропаганді та ставлення суспільства до теми Кримського півострова. Ми побачили дуже цікаву тенденцію. В один момент, коли люди почали писати публічно, спостерігаючи за акціями протесту і виявами спротиву в Херсоні і в Мелітополі, лунали питання: а де був Крим 2014 року? Але потім Росія використала ту саму технологію, що й на новоокупованих територіях — почала викрадати активістів, які координували спротив, затримувати людей і погрожувати. Перша цивільна жертва російсько-української війни — Рішат Аметов, якого було викрадено 3 березня, а через два тижні його тіло знайшли за 50 кілометрів від Сімферополя. А якщо я запитаю, чи ми пам'ятаємо це ім’я і тих військовослужбовців, яких вбила Росія в Криму на початку свого вторгнення, скоріш за все, ми отримаємо відповідь, що про них дуже мало знають.
На думку Євгена Бондаренка, боротьба з проросійськими імперськими міфами на кримську тематику триває. Він заявив, що ця боротьба виявила суттєвий брак інформації про справжню, а не вигадану історію українського Криму:
— А Крим — це окрема земля? Окремий півострів? Окремий острів? Крим — це частина українського Півдня. Дуже часто, виокремлюючи Кримський півострів, ми творимо хибне уявлення, що на Перекопі, з боку Херсонщини, одна реальність, а за Перекопом — інша реальність. І це те, що існує в масовому інформаційному просторі, бо ми так жили тривалий час. Дуже важливо говорити, що це складова Півдня, що має дуже багато зв'язків. Наприклад, в Азово-Чорноморському регіоні згадуються переселення християнського населення, яке Російська імперія використовувала для колонізації степової частини України на Півдні. Тобто у нас це південь Донецької і Запорізької області, куди переселяли людей, які жили на території Кримського півострова. Моє бути готовність повертати наших людей, які живуть в окупації 10 років під впливом російської пропаганди. Але це і про протидію російській пропаганді, і про трансформацію сприйняття Кримського півострова в суспільстві на материку. Самооцінка опитаних респондентів про рівень знань щодо Кримського півострова — тільки 9% каже, що в них достатній рівень знань. А 8% говорить, що достатньо інформації про Крим в засобах масової інформації. Саме суспільство каже, що йому недостатньо інформації про Крим. Важливо пам'ятати, що війна триває 11 років, і спротив Криму не зупинявся, не припинявся. Слід відстежувати ворожі сенси.
Але аналізувати і спростовувати слід не тільки сталі міфи, а й вигадки, що їх накидала Москва останнім часом, вважає уродженка Криму, кореспондентка інформаційної агенції «Qırımmedia» Наджиє Аметова:
— Навіть тоді, коли я приїхала жити в Київ, серед українців були ті люди, які висловлювали ці міфи і теми, що їх багато років насаджувала Російська Федерація. Один з таких прикладів — Хрущов подарував Україні Крим, а раніше він належав Росії. І треба пояснювати, що ніякий це не подарунок, що насправді раніше там було Кримське ханство. Слід розповідати про першу анексію Криму Катериною ІІ, що сталася 1783 року. Ці історичні факти ці українці, на жаль, не знали. Я дуже сподіваюся, що зараз це змінюється. Нам треба зараз працювати не тільки над спростуванням історичних міфів, але й над тими, які Росія намагається насаджувати зараз. В тому числі, починаючи з 2014 року, міфів про Крим, кримських татар, що всі кримчани хотіли жити в Росії, що референдум навесні 2014 року відбувся «на ура», і на ньому 90% людей прийшли і проголосували за Росію. Звісно, що такого не було! Що зараз відбувається від початку широкомасштабного вторгнення в східних регіонах? Вони спалюють книжки, знищують історичні артефакти. Все це робилося і в Криму. Геть невідомо, скільки кримськотатарських книжок було спалено Росією. Вони так працюють століттями. Їхня риторика не змінюється — все те саме, за методичкою.
Протидіяти російській пропаганді, не маючи ресурсів, дуже важко. Питання в тому, де їх взяти країні, яка третій рік відбивається від російської навали, сказав представник Крайової ради українців Криму Андрій Щекун:
— Для мене як для людини, яка народилася в так званому Радянському Союзі, а Україну тоді колонізували, я в школі все це бачив. Потім, коли живу Криму від 1993 року, я також бачив, яка там складалася ситуація. Там домінували проросійські теми, і їх старанно підживлювали. Росія працювала на це всі ці роки, аж до самої окупації. І вона виділяла на це значні ресурси. Росія мусить творити цю свою міфологізацію, бо в неї самої немає своєї справжньої історії. Такої штучної країни, що створена у вигляді Російської Федерації, що створила свою державу на основі неправдивої інформації — навіть важко собі уявити. Тому ця країна для мене приречена. Ми маємо формувати свої теми і виходити з правдивої інформації. Маємо це робити разом з кримськими татарами та іншими корінними народами України — караїмами, кримчаками... Етнічні українці також мають свою сторінку історії в Криму. Росія депортувала кримськотатарський народ в 1944 році. Фактично знищила їхню національну ідентичність в Криму і сама себе загнала в пастку. Фактично на півострові не було кому господарювати, бо справжніми господарями цього півострова були кримські татари. Економічно Крим почав занепадати. Самі ж росіяни, яких туди навезли з Росії, перестрівали Хрущова, бунтували і питали — куди ви нас заслали? Тільки Україна могла витягнути Крим економічно — своїми потужностями, економікою, людськими ресурсами. Були переселення вже й після 1954 року. Але основного вони так і не зрозуміли і не визнали — треба було повертати кримськотатарський народ на його землю. Щойно ставши незалежною, Україна взяла на себе цей політичний обов'язок і дала можливість кримським татарам повертатися.
На думку Андрія Щекуна, знайти ресурси для спростування вигадок росіян про Крим цілком можливо. Він вважає, що у цій справі в України є досить потужні партнери, а також «Кримська платформа», що налічує понад 60 держав, які підписали декларацію про об’єднання і протидію Російській Федерації та деокупацію Криму. Це потенційний ресурс, з яким треба працювати і залучати його до спільної боротьби заради деокупації Криму, наголосив представник Крайової ради українців Криму.
Олександр Савицький