Три саміти Кримської платформи довели, що вона спроможна підвищувати ефективність міжнародного реагування на окупацію Криму Росією, давати відповіді зростанню безпекових загроз, посилювати міжнародний тиск на Кремль й запобігати подальшим порушенням прав людини та захистові жертв окупаційного режиму, зазначили експерти.
Головною метою створеної 2021 року Кримської платформи є деокупація українського Криму та повернення його Україні. Вже на установчому саміті Платформи в серпня 2021 року взяли участь представники кількох десятків держав та міжнародних організацій, які підтримали намір домогтися, аби тема повернення Криму до складу України не зникала зі світового порядку денного. На той час тільки кілька найодіозніших режимів планети на вимогу Москви визнали Крим російським, а решта світу і далі опиралася змінам кордонів в Європі, як принципу, що став основою безпекової архітектури після ІІ Світової війни. За задумом української влади, Кримська платформа має діяти до повернення Криму до складу України. Вперше про неї заявив президент України Володимир Зеленський під час 75-ї сесії Генеральної асамблеї ООН, коли він закликав країни приєднатися до створення цієї Платформи. А в березні 2021 року Зеленський затвердив стратегію деокупації та реінтеграції Криму, в межах якої передбачалося створення оргкомітету з проведення в Україні установчого саміту Кримської платформи. Ще 2014 року за ініціативи України Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, в якій 100 країн світу засудили анексію Криму Росією. Проте юридичний аналіз українського та міжнародного законодавства щодо Міжнародної Кримської платформи й досі свідчить, що вона так і не стала ефективним інструментом з виконання поставлених перед нею завдань, зазначив доктор юридичних наук Борис Бабін:
- Ця ініціатива, як ініціатива президента України, як ініціатива, що реалізовувалася Офісом президента України, сприяла двом наслідкам. Це ефективність в короткостроковому вимірі, ефективна комунікація, ефективне залучення наших партнерів на високому рівні. А також оперативність і формат проведення самітів Кримської платформи. Одразу ця ініціатива була запропонована нашим партнерам як консультаційно-координаційний формат з протидії російській окупації Криму. Але вона не набула інституціоналізації в межах України й в межах міжнародного правового виміру. Другий формат – це якраз формат міждержавного спілкування, тут ще все ще більш дискусійно, бо не так багато вже є згадок в міжнародних документах за три роки існування Кримської платформи. Є дуже обережні згадки в резолюціях низки міжнародних організацій, але в документах НАТО ми нічого не знайшли про Кримську платформу. Іноді є лаконічні згадки, як в документах ОБСЄ чи ООН. Єдиний виняток – це одна з резолюцій Європарламенту. Міжнародних наслідків діяльності такої потужної ініціативи мало бути за три роки більше. Чому так сталося? Якщо якась система працює в міжнародному форматі не так, як це передбачають сталі міжнародні механізми, ця дуже мудра, правильна ініціатива не реалізується. Це має свої прикрі наслідки. 15 грудня в акваторії Чорного моря, біля Кримських берегів, сталася екологічна катастрофа. Підконтрольні агресору танкери вилили в море тисячі тонн нафти. Ця катастрофа прямо пов'язана з російською агресією, прямо пов'язана з окупованим Кримом, де відбуваються трагічні події. І звісно, якби Кримська платформа була інституціоналізована, вона також в цій системі стала б ключовим гравцем з протидії таким викликам в міжнародному форматі. Другий фактор також дуже важливий. Сьогодні всі кажуть про якісь мирні переговори. І дуже хотілося б, щоб всі ми розуміли, що на будь-які переговори слід виходити з максимально посиленої позиції на всіх напрямах, зокрема і з Кримського напряму.
З цим висновком не зовсім згоден голова правління Кримського ресурсного центру Ескендер Барієв. На його думку, міжнародна Кримська Платформа стала успішним міжнародним проєктом, який об’єднав союзників у боротьбі за деокупацію Криму та відновлення територіальної цілісності України. Але і він визнав, що для забезпечення довгострокової ефективності цей проєкт потребує додаткового оформлення в зрозумілу для світової дипломатії міжнародну структуру. Барієв вважає, що слід створити бюрократичну основу для роботи Кримської платформи, зокрема схвалити регламент та внутрішню політику Експертної мережі Платформи, налагодити координацію роботи експертної мережі, розробити її стратегію розробку, створити інтернет-сайт, періодичні видання тощо:
- Ми намагаємося дати рекомендації за всіма трьома вимірами – міжурядовий вимір, міжпарламентський вимір і дуже важливим є експертний вимір, експертна мережа. Наступне – це створення робочого органу, який відповідатиме за координацію роботи експертної мережі Кримської платформи. Міжнародна Кримська платформа в цілому відбулася. Про неї знають, до неї приєднуються нові держави, на парламентських самітах і на найвищому саміті беруть участь перші особи. Це дуже важливо. Міжнародна Кримська платформа стала першою платформою з об'єднання наших союзників для боротьби за деокупацію Кримського півострова, тобто за відновлення територіальної цілісності України. Коли ми починаємо говорити про формулу миру, це надає можливість більше впливати на міжнародну політику. І якраз Кримська платформа має бути цим базисом міжнародних платформ, щоб поступово ми могли демонструвати ту чи іншу ініціативу, що потрібна Україні в боротьбі за свій суверенітет і за свою територіальну цілісність. І не тільки деокупація, але й процес реінтеграції потребують системної роботи.
Головною проблемою Кримської платформи, яка заважає їй відповідати на виклики й реагувати на дії російської окупаційної влади в Криму є той факт, що Платформа не набула зрозумілої для урядів країн, які брали участь в її заснуванні та подальшій роботі, організаційної форми, вважає Борис Бабін. Він озвучив рекомендації IV стратегічного форуму «Майбутнє Криму» для міжурядового, міжпарламентського та експертного середовищ. Центральне місце в них посіла ідея оформлення Платформи в широку міжнародну коаліцію, в якій Країна не має бути єдиним мотором деокупації та реінтеграції Криму:
- Вибір з кількох форм Кримської платформи не має бути вибором України. Ми маємо досягти консенсусу з нашими партнерами про те, що інституціоналізація Кримської платформи має бути за однією зі запропонованих міжнародним правом моделі, які вже об'єктивно існують незалежно від наших бажань, календарів і так далі. Фактично, є три варіанти інституціоналізації. Або ми утворюємо повноцінну міжнародну організацію, яка стає суб'єктом міжнародного права, діє на підставі статуту й міжнародного договору. Такі ініціативи України, які ставали міжнародними проектами вже існували. Наведу історичний приклад ГУАМ – об’єднання Грузії, України, Азербайджану і Молдови. Цей проєкт був цілком реалізований в межах міждержавних договорів. Інший формат – це формування безстатутного договору, або так звана модель ОБСЄ. Коли держави-учасники свідомо залишають за собою вікно можливостей, не укладають договори, але все одно, навіть у цьому форматі необхідно буде вийти на певний установчий акт і на безперечну інституціоналізацію секретаріату та органів забезпечення подібної платформи. Третій варіант – це коли вирішується, що Кримська платформа і далі буде існувати в межах системи міжнародних заходів, які міжнародне право називають міжнародними конференціями. Для того все одно слід схвалювати установчий документ. І жоден з документів Кримської платформи, який був спродукований протягом трьох років її існування в міжнародному вимірі діяльності, таким статутним документом бути не може. Це насамперед декларації, які засуджують окупацію, міжнародні злочини, закликають до спільних міжнародних кроків, але майже нічого не містять про те, що таке Кримська платформа, чим вона є, чим вона хоче бути, які її структурні елементи, де і як вона їх має забезпечувати. Тому перше, з чого слід почати, після того, як буде консенсус щодо формату – це установчі акції. Це знов таки має бути не тільки українська ініціатива. Необхідно утворювати, як це передбачає міжнародне право, спеціальну робочу групу представників держав-учасниць та міжнародних організацій, яка буде розробляти проєкт цього документу. Єдиний політичний виклик тут в тому, щоби це не затяглося на роки. Доки в Україні триває повномасштабна війна, доки ми чинимо спротив російській агресії, далеко не факт, що цей секретаріат буде цілком чи частково знаходитись в Україні. Мають бути й обрані посади, які постійно представлятимуть цю структуру. І ці посади не мають бути винятково за українськими посадовцями, яких призначає українська влада.
Головне, щоби Кримська платформа стала міжнародним механізмом дієвої комунікації та плідної співпраці з підвищення ефективності експертної та політичної діяльності за умов продовження війни, вважає своєю чергою член експертної ради з охорони довкілля та сталого розвитку Криму експертної мережі Євген Хлобистов. Він переконаний, що сучасні виклики, що походять з понад десятилітньої окупації Криму російськими загарбниками, виводить Кримську платформи далеко за межі власне кримської тематики й виводять її діяльність до реалізації «Формули миру» президента України Зеленського, а також до участі в обговоренні умов припинення бойових дій на фронтах російської війни проти України.
Олександр Савицький