Росія реалізує свою програму захоплення енергетичного ринку Європи. Цьому посприяла найновіша згода Данії на побудову у своїх територіальних водах газогону Nord Stream 2, що, схоже, остаточно відкрила шлях до повної залежності європейських країн від російського газу.
Минулого тижня Данське енергетичне агентство дало згоду на прокладання російсько-німецького газогону Nord Stream 2 у своїх територіальних водах. Агентство написало в опублікованій на своїй інтернет-сторінці заяві про надання дозволу на побудову 147-кілометрового відрізка газогону на південний схід від острова Борнгольм. Данія стала останньою країною, котра зволікала із дозволами на будівництво другої гілки Nord Stream.
Цій звістці, звісно, дуже зрадів Путін. Водночас важко приховувати, що це дуже погана, хоча й очікувана новина, у першу чергу, для України, позаяк вона наближає Москву до реалізації одних з її ключових цілей – позбавлення України статусу транзитної держави для російського газу на Захід Європи і повної монополізації газового ринку Європи.
Невтішною це звістка є також для Польщі, хоча, як нагадує експертка з енергетичних питань Тереса Вуйцік з порталу BiznesAlert.pl, майже одночасно зі згодою на прокладання газогону Nord Stream 2, данський уряд видав також дозвіл, зокрема, польській і данській компаніям-газовим операторам, на завершення побудови польського газогону Baltic Pipe:
«Були прийняті два рішення, абсолютно різні, із цілком іншим характером: одне добре, а друге погане. Почнемо з поганого, тобто з Nord Stream 2. Данське енергетичне агентство не пояснило причин, чому воно видало таке рішення. Це 147 кілометрів прокладання трубопроводу дном Балтійського моря. Шкода, що острів Борнгольм буде чимось таким оточений. Це 55 млрд кубометрів газу щороку. Однак гіршим є те, що Росія все ж реалізує свою програму завоювання європейського енергетичного ринку. І це дивно, бо нині говорять про декарбонізацію. Європейський Союз атакує карбонізацію вугілля, і мовчить на тему карбонізації газу. А різниця у викидах вуглекислого газу – лише 18 відсотків. Настільки менше діоксиду вуглецю виділяють викиди газу».
Повертаючись до теми данського дозволу на побудову Nord Stream 2, Тереса Вуйцік звернула увагу на повторення історії з дозволом Копенгагена на побудову Nord Stream 1, оскільки тоді також майже рік тривали суперечки довкола відповіді Данії чи перша гілка «Північного потоку» не зашкодить довкіллю. Утім, остаточно було прийняте позитивне для Росії рішення, - нагадує Вуйцік:
«Я мала можливість зазирнути за куліси того рішення. Росія просто застосувала шантаж до данської економіки, в основному харчової промисловості та пивоваріння. Данська пивоварна промисловість хотіла, аби Росія скасувала заборону на імпорт данського пива. Бо збитки для Данії від блокування великого російського ринку є величезними. На жаль, подібні аргументи у геополітиці нині часто використовують».
Захоплення Росією енергетичного ринку Європи у сфері постачання газу є насправді загрозливим. А втім, Польща продовжує диверсифікацію джерел енергії. Як вже згадувала Тереса Вуйцік, позитивним рішенням Данії була її згода, яку вона дала за декілька днів до Nord Stream 2, а саме на будівництво підморського відрізку газогону Baltic Pipe, що має унезалежнити Польщі від російського газу. Як нагадує експертка, дозвіл на суходільний відрізок цього газопроводу Данія дала ще у липні:
«Завдяки цим рішенням почалися також замовлення на побудову компресорних станцій, аби ми могли перекачувати цей газ до стратегічних ліній дистрибуції цього газу. Це також дає Польщі шанс стати місцем, з якого, наприклад, Україна, Словаччина матимуть можливість отримувати газ не з Росії, і не з Німеччини російський газ, а, наприклад, норвезький газ. Або, якщо змінимо трохи інше джерело енергії у межах диверсифікації – також американський або катарський скраплений газ, що вже приймає Польща».
У свою чергу, головний редактор порталу BiznesAlert.pl Войцєх Якубік вважає, що згода Данії на Nord Stream 2 не означає, що Росія зможе вчасно, згідно з кремлівськими планами, тобто до кінця цього року, запустити газогін, позаяк є інші питання (наприклад, оскарження Польщею данського рішення), що можуть сповільнити його введення у дію щонайменше на декілька місяців. Як зазначає він, це дає певний маневр, адже потрібно ще вирішити долю транзиту російського газу територією України, що із завершенням Nord Stream 2 ще цього року може втратити сенс. Експерт теж нагадує:
«Не варто забувати, що газові перемовини між Європейською комісією, Україною та Росією супроводжуються постійними консультаціями на лінії Німеччина-Росія. Телефоном Анґела Меркель обговорює цю тему безпосередньо з Владіміром Путіним і від цього волосся на голові стає дибки у таких країн, як Польща і Україна, бо нагадує найгірші приклади в історії».
Войцєх Якубік зазначає, що хоча проєкту Nord Stream 2 постійно загрожують американські санкції, все ж американці ніяк не наважаться їх увести, бо, як зауважує він, вони вважають, що європейці повинні самі вирішити, хочуть вони цього проєкту чи ні. І Австрія та Німеччина кажуть, що хочуть. Це те питання, що першочергово ділить європейців, а американці не хочуть доливати додаткового масла у вогонь, - каже експерт.
Водночас Войцєх Якубік нагадує про незмінність політики Вашингтону у справі інтересу щодо захисту регіону Центрально-Східної Європи від російської газової залежності:
«Довгострокова політика США буде й надалі на боці країн, які хочуть зменшити залежність від російського Ґазпрому. Варто не забувати, що така політика триває не від перемоги Трампа, чи поразки Барака Обами, а від 1970 років, коли з’явилася проблема залежності від газу з Росії. Коли Західна Німеччина почала імпортувати російський газ, аби почати нові відносини з Радянським Союзом і вже тоді американська дипломатія почала заходи для зупинки цієї тенденції. І нині ми маємо продовження цієї політики. Незалежно від того, хто стане господарем Білого дому, ставлення США до Nord Stream 2 буде однаково негативним. Польща може розраховувати на американську підтримку у цій справі. Не йдеться про заробляння коштів на скрапленому газі зі США, бо це справа компаній, які в Америці не є залежними від політики, як Ґазпром від Кремля. Йдеться про закордонну політику США, як протягом десятиліть прагне зменшити російські впливи в Центрально-Східній Європі. А нині вони прокладаються не танками, а саме газом».
Войцєх Якубік теж вважає, що США можуть побоюватися, що їхні санкції проти європейських компаній, які беруть участь у будівництві Nord Stream 2, тільки погіршать й так не надто добрі європейсько-американські відносини. Європейці спільно не хочуть заблокувати Nord Stream 2, а американці, діючи абсолютно наперекір їм, більше посварять країни ЄС між собою, аніж покарають росіян. На його погляд, обмеження теж додадуть більше «пропагандистського палива» для проросійських і антитрансатлантичних рухів у Європі.
PR24/Т.А.