В огляді преси ми вже цитували статтю, присвячену темі російського історичного ревізіонізму. Нагадаю, видання «Dziennik. Gazeta Prawna» писало вчора про російські спроби фальшування історії та виправдання Пакту Молотова-Ріббентропа. Росія звинувачує Польщу в тому, що вона призвела до початку Другої світової війни, а полякам закидає антисемітизм. У зв’язку з цим, «Кремль шукає підтримки серед євреїв з ізраїльським паспортом, народжених в СРСР».
Тижневик «Gazeta Polska» сьогодні продовжує цю тему. «Єврейська карта Путіна» - у статті з таким заголовком читаємо, що «Кремль у гібридній війні із Заходом використовує карту антисемітизму. Головною ціллю цих атак стала Польща. Така кампанія не була би можливою без російських впливів в Ізраїлі і у світовій єврейській громаді». Символом цих впливів, як пише тижневик, є дружба Беньяміна Нетаньяху і Владіміра Путіна та діяльність голови Європейського єврейського конгресу В'ячеслава Моше Кантора.
«Це російський олігарх єврейського походження, котрий накопичив статки за часів Боріса Єльцина, а коли прийшов новий президент – знайшов з Путіном спільну мову», - читаємо про організатора в Єрусалимі заходів, присвячених 75-тій річниці визволення нацистського німецького концтабору «Аушвіц-Біркенау».
На заходи не полетить президент Анджей Дуда, оскільки організатори не передбачали для польського представника можливості виступити на цій події. «Кантор – це цінний актив Кремля (ймовірно, він пов’язаний із російськими спецслужбами), - пише автор статті Антоні Рибчинський. І додає, - на чолі Європейського єврейського конгресу, до якого входить близько 3 мільйонів людей, Кантор стоїть вже 12 років. Під його керівництвом Конгрес щораз голосніше пропагує тезу про зростання антисемітизму в європейських країнах, зокрема, у Польщі. Це вписується у російський наратив про кризу Заходу, тим паче, що Кантор протиставляє цьому, як приклад ефективної боротьби з антисемітизмом, путінську державу». Путін заохочує євреїв повертатися до Росії й він зробив дуже багато для поліпшення взаємовідносин між Росією та Ізраїлем.
«Це чекістський прагматизм, - читаємо в польському тижневику, - Путін досконало розуміє, що добрі відносини з Ізраїлем мають стратегічне значення для російської політики, а впливи у єврейських колах полегшують атаку на Захід. Путін хоче зробити те, чого не вдалося Сталіну – щоби євреї та Ізраїль стали інструментами Кремля».
Я.С.