«DGP»: Солдати США біля кордонів Росії – це сигнал для Кремля

За словами аналітика Томаса О’Доннелла, військові США у Польщі – це попередження Кремлю, і їх достатньо, аби Путін подумав двічі, перш ніж щось робити

Спільні польсько-американські військові навчання Bull Run неподалік Сувальського коридору

www.eur.army.mil/Spc. Justin Stafford

«Рішення про збільшення американської військової присутності у Польщі логічно випливає зі Стратегії національної безпеки США за грудень 2017 року, згідно з якою пріоритетом Вашингтону більше не є війна з тероризмом і ситуація на Близькому Сході, а суперництво з Китаєм та Росією. Тому цілком природно, що США переміщують свої війська та збільшують військову присутність у країнах, що знаходяться ближче до Росії – країнах Балтії, Польщі, Румунії», – говорить в інтерв’ю виданню «Dziennik Gazeta Prawna» аналітик міжнародних справ та енергетичного ринку, викладач приватного університету Hertie School of Governance у Берліні Томас О’Доннелл.

Експерт при цьому наголошує, що «з військового погляду, розгортання занадто великої кількості військових дуже близько до кордону з потенційним ворогом, є небезпечним, оскільки є ризик, що вони будуть дуже швидко знешкоджені». За його словами, є також тактична причина, аби утримувати частину війська трохи далі від кордону з Росією. Цим він пояснює скепсис деяких американських командувачів щодо швидкого переміщення великого числа солдатів до Польщі. «Не забуваймо, що солдати, розміщені у Польщі, – це своєрідне попередження Кремлю. Їх достатньо, аби Путін подумав двічі, перш ніж щось робити. Однак недостатньо – навіть після збільшення контингенту – аби зупинити перший удар. Правило тут просте: якщо Росія вирішить напасти на Польщу і американські солдати загинуть під час атаки, це означатиме війну з усією міццю США. Ані президент, ані Конгрес не вагатимуться ані миті», – вважає він.

Аналітик пояснює, що частина американських командувачів скептична щодо постійної присутності військ США у Польщі, позаяк вони не хочуть, аби Америка і НАТО були стороною, яка однозначно порушить угоду про взаємовідносини між Північноатлантичним альянсом та Росією за 1997 рік.

Водночас Томас О’Доннелл підкреслює, що війни Росії в Грузії та Україні були порушенням усіх правил, але з юридичного погляду вони не відступали від договору 1997 року, бо Тбілісі та Київ не були його сторонами.

Експерт теж звертає увагу, що Німеччина нині вже є потенційною фронтовою країною, однак вона має дуже велике значення як логістичний і постачальний хаб. Він каже, що з усіх воєнних сценаріїв, які розглядають, найбільш реалістичним є такий, що війна з Росією може початися тільки тоді, якщо США вступлять у конфлікт з Китаєм у Південно-Китайському морі.

«Тоді Кремль може прагнути до створення доконаних фактів і захопити певні території у державах колишнього Варшавського договору, сподіваючись, що європейські країни не відреагують. За американською Національною стратегією безпеки, роллю Німеччини було би тоді забезпечення можливості прийняття великої кількості техніки та американського війська. А тому важливо, аби Німеччина зберігала інфраструктуру, що дозволить це. Стратегічно – це найважливіша роль Німеччини», – пояснює експерт. О’ Доннелл додає, що виведення військ з Німеччини у короткостроковій перспективі не впливає значно на зменшення рівня безпеки у цій країні, але може зменшити операційні можливості НАТО.

Т.А.