Учасники протестів минулої неділі у містечку Барановичі у Білорусі, як і по всій Білорусі, вимагали звільнення політичних в’язнів і відходу Лукашенки від влади. У мирному протесті взяли участь тисячі осіб. Люди різного віку і професій розповіли виданню «Gazeta Wyborcza» про свої настрої та сподівання.
Антон, 32 роки, автомеханік:
«Це влада довела нас до такого стану. На телебаченні постійно повторювали, що у нас нема коронавірусу, немає кризи і протестів. Ми всі знаємо, що це – брехня. У мене був коронавірус, за те, що я живий, я вдячний лікарям, не владі, яка жодним чином не подбала про безпеку своїх громадян. Влада постійно ігнорувала наші слова, наш вибір. Виходячи на мирні протести, ми висловили свої громадянські переконання, на що почули, що це загроза для безпеки країни, нас почали бити, карати. Ми на це не заслуговуємо, тому ми тут».
Ксеня, 18 років, студентка:
«Це – час змін. Ми і далі не можемо повірити в те, що це справді відбувається. Навіть, якщо ми не переможемо, то зміни вже відбулися у наших серцях. Зараз я можу з гордістю сказати, що я – білоруска».
Алєксєй, 34 роки, програміст:
«Цей час – це для мене нагода зітхнути з полегшенням, врешті ми маємо чисте повітря, позаяк воно весь час було забруднене однією особою. У народі відчувається дух, емоції. Зараз у нас пробуджується дух і змінюється свідомість. Моя майбутня Білорусь – це незалежна і сильна країна».
Людміла, 63 роки, пенсіонерка:
«Режим Лукашенки допоміг нам стати народом. Це – свято. Врешті ми підняли голови, ми відчуваємо себе вільними, ми зібралися тут усі разом. Час його панування був для нас дуже важкий. А сьогодні ми врешті маємо надію. Ми тиждень не спали, не могли дивитися новин. Нам плювали в обличчя, нас поставили на коліна. Коли ми дивимось фото наших дітей, яких переслідують, то плачемо. Як це так, що у цивілізованій країні у ХХІ столітті можна поширювати такий хаос і застосовувати терор? Ми хочемо, аби наші діти і внуки пишалися цієї країною і не втікали звідси».
Нікіта, 32 роки, підприємець:
«Ми хочемо президента, якого самі виберемо, а не того, який сам себе обере, ми хочемо, аби наші голоси враховувались і не викидались у сміття. Ми очікуємо, що у нашій країні дотримуватимуться законів, що впало до нуля, тому люди вийшли на вулиці. Тут – усі: робітники, підприємці, лікарі… Ми все менше боїмося і це – найважливіше».
«Gazeta Wyborcza»/М.К.
