«Ми спостерігаємо чітко виражену манію величі у пацієнта. Також можна визначити певні симптоми манії переслідування» - саме так представник російського президента відреагував на наступний фільм Олексія Навального. Цього разу опозиційний активіст - все ще в Німеччині - опублікував інтерв’ю з одним зі своїх потенційних вбивць. Стверджуючи, що він є високопоставленим російським чиновником, він витягнув у члена «команди вбивць» ФСБ подробиці невдалої спроби отруєння в Сибіру, в тому числі, де було розміщено отруту (в трусах, в нижній частині - спеціальна команда двічі їх очищала). Кремль та його пропагандисти відповіли знущанням, боячись позбавити німб непереможності та всемогутності своєї найважливішої спецслужби.
Сміх і глузування
Російські аналітики (наприклад, Андрій Солдатов, засновник порталу agentura.ru) вважають, що в даний час ФСБ є насамперед репресивним апаратом, що здійснює вибіркові репресії проти опозиції та активної частини суспільства. Усі інші завдання цивільної контррозвідки відійшли на другий план.
Кремль, навпаки, не дозволяє ФСБ бути незалежним органом, вимагаючи лише точного виконання наказів. Це призводить до відставки більш незалежних та професійних офіцерів зі служби, але також викликає рефлекси неприязні до президента серед решти. Але ці нюанси не загрожують правителям. «Для того, щоб створювати змови в такому середовищі, потрібно мати цілком специфічні особливості: здатність формувати групи клієнтів, будувати горизонтальні посилання шляхом відповідного розподілу корупційних ресурсів. І це завжди погано виходило у російських офіцерів, тому останньою спробою державного перевороту солдатів у формі було повстання декабристів у 1825 році», - пояснює Солдатов.
Разом з тим спостерігається помітний спад професіоналізму ФСБ (про що свідчать записи Навального), і це турбує Кремль. Подальші провали його спецслужб (два роки тому військова розвідка ГРУ зазнала невдачі в ефектній спробі отруїти Сергія Скрипаля в Солсбері) відбирають у них серйозність, а влади, - авторитет.
А Олексій Навальний висміює владу, позбавляючи її авторитету. Попри явну апатію громадськості (яка була досить байдужою до викриттів опозиції щодо «отруєнь» та використання хімічної зброї, забороненої міжнародним правом), ситуація починає нагадувати занепад правління Генерального секретаря компартії Леоніда Брежнєва. «З нього усі сміялися, розповідали про вчинки його доньки та фінансові скандали зятя, іронія змішувалася з презирством», - нагадує політолог Олексій Макаркін в інтерв’ю газеті «Rzeczpospolita».
Протягом останнього тижня росіян буквально закидали інформаціями, зокрема, про скандали колишнього зятя Путіна чи про корупційні зв’язки начальника розвідки Сергія Наришкіна. І зараз країною тріумфують хвилі сміху на тему «криворукості» ФСБ. «Життя треба прожити так, щоб твої труси чистили співробітники спецслужб, вручну» - це один із жартів, що циркулює Росією.
Помста чиновників
Апатія громадськості все одно не заспокоює Кремль. Вона двічі за свою історію довела, що лише протягом пару днів може змінити настрій і знищити владу одним рухом (у 1917 і в 1991 роках). Чи Навальний розраховує на це? «Ні, він просто бореться за велику групу невизначених людей, намагаючись переманити їх на свій бік», - вважає Макаркін.
А влада окопалася: вона відкидає всі (навіть найпереконливіші) докази, непохитно відмовляється розпочати розслідування щодо отруєння Навального. З іншого боку, юристи усміхаючись відповідають про можливість імпічменту Путіна - до цього призвело б будь-яке розслідування. «У поточній редакції конституції усунення президента є скоріше гіпотезою, а не реальністю», - пояснює одна з них. Так що ж залишається? «Влада загналася в кут, і від цього робиться ще страшніше. Вона наїжачились, і це відіб’ється на громадянському суспільстві, якому вони будуть мститися», - вважає політолог Андрій Колесников.
В.П.