У виданні «Rzeczpospolita» читаємо допис публіциста Єжи Гащинського, присвячений останнім подіям між Чехією та Росією. «Що зробить Путін? Він може все – це знаємо вже давно, але переживаємо коротко, швидко – забуваємо», – пише автор і додає, що нинішню ситуацію також забудемо. «Багато з нас, – вказує публіцист, маючи на увазі Захід, – зрадіє, коли Кремль зробить якийсь жест і відступить на одній із ділянок фронту війни-невійни, яку він з нами веде. І ми перейдемо до інших справ, до задоволення потреб виборців, які постійно чогось хочуть». За словами дописувача, ми – приковані до демократії постійними виборами, а Путіна нічого подібного не тривожить, він має довгу перспективу правління, перед ним ще багато-багато років. «Тож за мить ми охоче перейдемо до боротьби з кризами та ведення бізнесу, також із Кремлем», – зазначає коментатор.
«Ми давно знаємо, яким є Кремль, якою є путінська Росія. І, звичайно, не всі хотіли це помітити, хоча вже кільканадцять років тому вона дала перевагу чітко антизахідному курсу. Імперські війни почала 2008 року. Змінює кордони, топче угоди – вже віддавна. Проте тих, хто не мав ілюзій стосовно Росії, багато років називали русофобами. Це змінилося, хоча не зовсім, аж після її нападу на Україну, після загарбання Криму, а найбільше, коли головні західні гравці з прикрістю констатували, що росіяни хочуть позбавити їх влади, намагаючись вплинути на результати виборів, викликати заворушення, використовуючи західні соціальні мережі або здійснюючи гакерські атаки», – наголошує автор.
«Вони здійснювали також негакерські – агентурні атаки з отрутами чи пістолетами на політичних противників на території західних країн», – автор нагадує про справи Сєрґєя Скрипаля, Зеліхмана Ханґошвілі та Алєксєя Навального. (...) Як він пише, громадська думка була порушена, але як довго цей стан може тривати? «Політики знають про згасання запалу й рідко відчувають потребу приймати рішення, які дорого коштують. Президент Франції Франсуа Олланд відзначився відмовою продати кораблі „Містраль”. Тепер реалістом стосовно російської політики стала Чехія, яка після відкриття, що 2014 року на її території російська розвідка підірвала склад боєприпасів, визнала, що Росія не є надійним партнером для чеського ядерного сектора. Росія відпала з тендеру, на якому могла заробити мільярди доларів.
А Чехія – це країна, якої президент є любителем Росії, а російську агресію проти України називав „громадянською війною двох груп українських громадян”» – нагадує публіцист. «Маленька Чехія рішилася на зіткнення з Росією, чого багато більших гравців хоче за всяку ціну уникнути. Тому з радістю зутріне відмову Путіна від однієї речі», – як читаємо, президент РФ має у своєму розпорядженні: дозволити Навальному померти, розпочати велику війну з Україною, випробувати Захід у якомусь іншому місці. Автор статті звертає увагу, що Путін дозволив відвезти Навального до лікарні того дня, коли євросоюзні міністри розмовляли про нові санкції. Як читаємо, що далі буде з російським опозиціонером, побачимо, коли міністри займуться чимось іншим. На думку публіциста, до найважливішого рішення, – остаточної відмови від спорудження Nord Stream 2, – надалі бракує відповідної дози реалізму у відносинах з Росією. А цей трубопровід руйнує єдність Заходу і дозволяє фінансувати агресивну імперську політику Москви.
Н.Б.