Російські політики дедалі частіше висловлюють територіальні претензії щодо Казахстану, а Кремль їх ліниво дезавуює. У Нур-Султані підозрюють, що це сповіщає про тривалий конфлікт із північним сусідом, - пише на шпальтах «Rzeczpospolita» Анджей Ломановський.
«Політики по-різному будують своєї кар’єри. Є такі, котрі женуться за сенсаціями», - пояснив слова своїх колег російський міністр закордонних справ Росії. Лавров недбало виправдовувався за свого вічного конкурента на посаду міністра В’ячеслава Ніконова, внука Молотова, нині очільника сенатської комісії здоров’я. Амбіційний Ніконов вважає, що через родинні зв’язки йому наперед визначено займатися закордонною політикою. Ще наприкінці минулого року він сказав, що «Казахстан ніколи не існував як держава», а його територія – «це великий подарунок від Росії і Радянського Союзу», нагадує автор публікації.
Уже у квітні до нього долучився колишній міністр культури, а нині радник Путіна Владімір Мєдінський, який обурювався: «Як так вийшло, що історично великоросійські території у процесі формування радянських республік виявилися частиною Казахстану, України, Білорусі?».
Влітку минулого року Путін теж скаржився на колишні радянські республіки. «Якась республіка ввійшла до складу Радянського Союзу і отримала величезну кількість російської землі, традиційних російських історичних територій, а потім раптом вирішила вийти із Союзу. Ну то хоча би виходила з тим, з чим прийшла. А не тягнула із собою подарунки від російського народу», - сказав господар Кремля.
«Із наростаючим протистоянням Росії із Заходом все частіше чути провокативні заяви російських політиків», - прокоментував польському виданню висловлювання російських політиків казахстанський експерт Досим Сатпапєв.
Як пише Ломановський, у Нур-Султані це викликає справжню стурбованість. У північній частині країни на кордоні з Росією казахи складають тільки 30-35 відсотків жителів, а росіяни – 50 і більше відсотків. А тому, як вважає автор, загроза кремлівського іредентизму є реальною.
«Насправді Росія вже веде інформаційну війну проти Казахстану, наразі тільки мляво», - каже Сатпапєв. Інші експерти вважають, що швидко це не зміниться. «Путін виграє чергові президентські вибори, оскільки російська еліта консолідована довкола нього, нині довкола великодержавницьких гасел „русского міра”», - вважає Єрмухамет Єртисбаєв.
Ймовірно тому «бібліотека» (так у Казахстані називають центр влади довкола Нурсултана Назарбаєва, першого президента країни, а нині голови Ради безпеки) просуває примирливу щодо Кремля політику, пише Ломановський. Він додає, що натомість люди нового президента Касим-Жомарта Токаєва, схоже, розраховують більше на конфронтацію та більшу присутність США у регіоні. Вже нині американські інвестиції у Казахстані більші, ніж китайські, і зосереджуються на промисловості видобування нафти і газу – також на півночі країни, якому загрожують російські територіальні претензії, зауважує польський публіцист.
«Перспектива стати частиною „русского міра” якось не дуже радує наші братні країни», - зауважив, у свою чергу, один із російських публіцистів.
Т.А.