Німеччина не боїться Росії. Вона боїться ризиків, що надходять з України. Таку думку на шпальтах «Dziennik Gazeta Prawna» висловлює Томас О’Доннел, експерт з енергетичного ринку та викладач приватного берлінського університету Hertie School of Governance.
У США і демократи, і республіканці погоджуються, що вкрай необхідно припинити глибоку торгівельну та технологічну інтеграцію з Китаєм та Росією, а також безкомпромісно ввести щодо них глобальні правила торгівлі, а також ізолювати та утримувати геополітичну агресію, - пише автор.
Німеччина, як звертає увагу публіцист, 50 відсотків ВВП якої надходить із зовнішньої торгівлі, представляє абсолютно іншу позицію. Берліну подобаються правила світової торгівлі, але його нестійка економіка не дозволяє йому порвати з Кремлем та Піднебесною. Тому він виступає проти торговельних конфліктів та військового стримування Китаю та Росії; у Берліні хочуть переговорів та епізодичних санкцій, - констатує О’Доннел.
Перекладаючи це на сферу енергетики: Берлін хоче за будь-яку ціну підтримувати співпрацю в енергетичній сфері з Кремлем, а США та їхні європейські союзники хочуть максимальної енергетичної незалежності з міркувань безпеки. Росія, у свою чергу, хоче, щоб Україна була реінтегрована у сферу її впливу, і відмовляється продовжувати транспортувати газ до Європи через цю країну, - пише експерт.
Як наслідок, Берлін співпрацює з Росією і наполягає на тому, щоб німецька дипломатія координувала європейські енергетичні відносини з Москвою, навіть якщо це «залишить з носом» Київ, підкреслює публіцист і додає, що дії Німеччини підпорядковані одній головній цілі: унезалежнення постачань газу від ризику потенційного конфлікту в Україні, - переконує він.
На думку експерта, Байден опинився у дуже важкій ситуації, бо отримав від Берліна чіткий сигнал, що навіть якщо він введе більше санкцій проти Nord Stream 2 або німецьких компаній, то Німеччини допильнує, аби газогін завершили. Берлін дозволив продовжити побудову, попри вихід західних компаній із проєкту, Німеччина просто впустила російські судна та фірми на «будівельний майданчик», навіть за більшого санкційного тиску.
Американський президент визнає, що боротьба Байдена з Берліном і Москвою за зупинку Nord Stream 2 була програна перш ніж він переїхав до Білого дому. Попри спроби домовитися про «відшкодування» та «гарантії» для України, Польщі, Білорусі та інших союзників, німецька влада пішла тільки на символічні поступки, - зауважує О’Доннел.
Автор вважає, що не можна покладатися на Німеччину, коли йдеться про можливі санкції проти Росії за чергову агресію в Україні. Як доказ він нагадує про 2014 рік і російське вторгнення, коли було дозволено Німеччині та Франції керувати європейською відповіддю, наслідки якої відчутні до сьогодні. За словами публіциста, реакція Берліна зводиться до безкінечних, непродуктивних перемовин, що не змінюють статусу-кво російської окупації.
Як застерігає експерт, якщо тепер Росія відімкне постачання Україною або вдасться до чергової збройної агресії, то ймовірно, що німецькі лідери будуть сперечатися, хто відповідальний за це – України чи Росія – і будуть наполягати на менших санкціях, ніж Польща та більшість інших держав ЄС; та звісно використають постійний аргумент, що «найважливішим є збереження можливості діалогу з Москвою».
Як критично оцінює автор, Німеччина і ті країни ЄС, котрі підтримали Nord Stream 2, де-факто нав’язали цей проєкт Європі, не беручи до уваги принцип євросоюзної солідарності: вона не консультувався на цю тему з Європейською комісією, ані з Польщею, Литвою, Латвією, Естонією, які проти цього проєкту. На думку публіциста, це приклад берлінського методу фактичного лідерства в ЄС, що полягає у керуванні із заднього сидіння – нав’язування своєї волі без зрозумілих намірів та без консультацій.
«Dziennik Gazeta Prawna»/Т.А.