Іспанець Жозеп Боррель є першим керівником дипломатії ЄС, який здійснив поїздку у фронтову зону на Донбасі. Це має бути виразом солідарності об’єднаної Європи з Україною, якій загрожує російське вторгнення. Але це також і безпорадність Брюсселя, - читаємо у газетному виданні «Rzeczpospolita».
«Безпека Європи – це наша безпека. Тому переговори у цій справі не можуть обмежуватися двома сторонами, Америкою і Росією, НАТО і Росією. У 2022 році немає місця для сфер впливу. "Ялти-2" бути не може», - попередив Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Жозеп Боррель. Але не тільки він вважає, що коло переговорів потрібно розширювати.
Керівник української дипломатії Дмитро Кулеба також зазначив, що жодні рішення щодо його країни не можуть прийматися без участі Києва. 10 січня в Женеві розпочнуться переговори між представниками Росії та США щодо умов, за яких Путін готовий відмовитися від вторгнення в Україну, включаючи зобов’язання Атлантичного альянсу, що він ніколи не прийме до свого грона Київ. Через два дні це ж питання буде піднято в Брюсселі на Раді Росія-НАТО. І лише 13 січня українців долучать до переговорів у складі ОБСЄ.
Цього дня у Відні програму річного головування Польщі в цій організації представить міністр закордонних справ Польщі Збіґнєв Рау. Адміністрація Джо Байдена тісно контактує з найважливішими країнами ЄС щодо українського конфлікту, але вона погодилася на формат переговорів, запропонований Кремлем. Розпочинаючи переговори з окремими країнами ЄС, Москва традиційно намагається розбити євроспільноту. Проте відсутність представництва Союзу також є результатом глибокого розколу 27 країн щодо політики, яку слід проводити у відношенні до Москви.
У той час як прем’єр-міністр Італії Маріо Драґі вважає, що Брюссель не може дозволити собі перепинити імпорт російського газу, а Німеччина просуває газопровід «Північний потік-2», Польща та Швеція категорично проти поглиблення енергетичної співпраці з Кремлем. Сигналом глибоких розбіжностей у зовнішній політиці Союзу є також параліч переговорів щодо, здавалося б, протокольної декларації про співпрацю між ЄС та НАТО. Деякі з держав євроспільноти не погоджуються з положеннями про «суверенітет» і «стратегічну автономію» Європи, які пропонує Франція, яка нині головує в ЄС. Особливо країни східного флангу Альянсу надають з точки зору безпеки значно більшого значення трансатлантичному співробітництву, ніж європейській інтеграції. 21 з 27 країн ЄС є членами НАТО. Безсилля ЄС у зовнішній політиці посилюється тим, що саме в цій сфері всі рішення в Раді ЄС мають прийматися одноголосно.
Це потенційно небезпечна ситуація, оскільки деякі країни, такі як Угорщина та Кіпр, перебувають під значним впливом Москви. Експерти нагадують, що завершити війну в колишній Югославії вдалося лише після втручання Білла Клінтона, який призвів до укладання Дейтонських угод. Через чверть століття роль Брюсселя в іншому конфлікті на кордонах ЄС (в Україні) так само обмежена.
Сам Макрон, не озираючись на інші 27 країн відправив свого радника Еммануеля Бонне до Москви, так само, як це зробив канцлер Олаф Шольц зі своїм радником Єнсом Плоттером. Боррель нагадав, що, уклавши з Україною Угоду про поглиблену вільну торгівлю (DCFTA), Брюссель розпочав найширшу співпрацю в історії з країною, яка не є її членом. У Києві він також оголосив про створення для українських військових навчального центру ЄС.
«Gazeta Polska Codziennie»/В.П.