Офіційний Київ оцінив звернення Держдуми Росії до президента Путіна, щодо визнання так званих Донецької та Луганської «народних республік» як крок до виходу з Мінських угод і підтвердив незмінність своєї позиції щодо «червоних ліній» на Донбасі. Натомість опозиційні політики та незалежні експерти вважають це доконаною смертю Мінського мирного процесу і застерігають щодо реалізації Москвою нових сценаріїв політичного та воєнного тиску на Україну.
Той факт, що голосування у російській Держдумі за звернення до президента Росії Путіна про визнання незалежності так званих Донецької та Луганської «республік» було перенесене на один день і відбулося під час візиту до Москви канцлера Німеччини Олафа Шольца, свідчить про демонстративний тиск на Захід і Україну. Так вважають в коридорах української влади. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба дав зрозуміти, що офіційний Київ лишається послідовним у своїй позиції і до затвердження Путіним звернення Держдуми ще не розглядає цей демарш як вихід Росії з мінського мирного процесу:
– У разі ухвалення рішення про визнання, Росія де-факто і де-юре вийде з міських домовленостей. З усіма супутніми наслідками. Ми вже попередили про цю позицію наших партнерів.
Натомість українська опозиція вважає, що звернення Держдуми саме по собі є свідченням одностороннього виходу Росії з мінського мирного процесу. Заступник голови фракції «Європейська солідарність» у Верховній Раді Олексій Гончаренко емоційно заявив, що вже не має сенсу чекати на затвердження цього звернення Путіним:
– Не існує вже ніякого «Мінська», Росія з нього вийшла односторонньо. Немає значення, як відреагує Путін. Їхній парламент прийняв рішення. Це рішення означає вихід Росії з «Мінська». Треба запроваджувати нові санкції проти Росії, бо це новий черговий акт агресії. Парламент Росії проголосив, що Донецьк і Луганськ не є українською територією. Що тепер скаже президент Путін, як він відреагує, чи покладе в «довгу шухляду», чи використає сьогодні чи післязавтра – все це вже не має жодного значення. Це рішення парламенту і акт агресії. І тому Росія, яка намагалася нарядити себе в тогу посередника – цього вже немає. Про що є сенс говорити? Треба розмовляти з Росією, треба розробити нові формати. Очевидно, що перший пункт буде тим самим: повне припинення вогню. Але точно, що «Мінська» більше нема.
Більш обережно до демаршу Думи поставився український політолог Володимир Фесенко. Він застеріг від поспіху в оцінках і пастки, в яку може потрапити Україна:
– Росія руйнує політичну частину мінських угод. Казати, що взагалі вже міських угод не існує, тут є певна пастка. Росія потім може нас примушувати до перегляду домовленостей, але не з ними, і не з ОБСЄ, а з сепаратистами. Для нас це принципово неприйнятно. І тут є головна небезпека. Про це треба обов'язково пам'ятати і скоординувати наші дії міжнародними партнерами. Щоб не тільки ми, але і вони не визнавали цей крок Москви, і чітко фіксували, що не може бути ніяких прямих домовленостей зі сепаратистами. Тому що інакше це руйнує цілу безпекову архітектуру мирного процесу.
На відміну від Фесенка, екс-посол України в Сполучених Штатах Америки, а нині керівник Українського кризового медіацентру Валерій Чалий назвав думський демарш зазіханням на територіальну цілісність України та переходом до нових загроз Україні:
– Це офіційне рішення російського парламенту для одноосібного виходу з політичного процесу, так званих «мінських домовленостей». В цьому сенсі йому кінець, навіть якщо з міжнародного правового принципу там ще потрібен підпис Путіна. Це перехід до іншого сценарію з боку Росії. Тепер буде більше використання ними плацдарму тимчасово окупованих територій як на Сході, в Донецьку і Луганську, так і в Криму. За мінськими домовленостями є ще й домовленості про лінію розмежування. Якщо вони це повністю руйнують, слід уважно дивитися на їхні дії. Зокрема, на можливий запит цими територіями військової допомоги Росії, чи ОДКБ і далі намагання розширити території окупації. Сценарій повномасштабного вторгнення ламається і Росія витягає нову краплену карту. Використання таких гібридних форм та військової компоненти на тимчасово захоплених територіях стає більш імовірним.
Тим часом, Київ закликав Раду безпеки ООН винести 17 лютого на обговорення російське визнання самопроголошених «республік» на українському Донбасі. Офіційна представниця Білого дому Джен Псакі заявила, що Сполучені Штати мають цілу низку варіантів відповіді на думський демарш, а американський держсекретар Ентоні Блінкен сказав, що російське визнання донбаських самопроголошених «республік» стане грубим порушенням міжнародного права й означатиме відмову російського уряду від своїх зобов'язань за мінськими угодами.
Але київський політолог Сергій Таран вважає, що звернення Держдуми про визнання ДНР/ЛНР примушує Україну готуватися до поширення російської воєнної агресії з боку окупованих територій Донбасу:
– Це частина того тиску, який Російська Федерація здійснює на Україну впродовж 8 років: нагнітання ситуації навколо України, підтягування війська з усієї Росії і тепер оце рішення. Це все складові одного бажання Путіна змусити Україну відмовитись від європейської і євроатлантичної інтеграції і піти на поступки. По-суті, Путін погрожує ще більшою війною і тепер вже офіційно. Тому що за конституціями так званих «республік», в їхню територію потрапляють не лише окуповані території, а й адміністративні межі двох областей – Луганської і Донецької. Очевидно що в Путіна очікують, що маріонеткові режими потім звернуться до нього по військову допомогу. Якщо Путін її надасть, а він її надасть, то по-перше, він легітимізує присутність своїх «зелених чоловічків» на окупованих територіях, а по-друге, з його хворої логіки буде випливати, що Україна окупувала частину цих двох фейкових «республік». Він буде загрожувати подальшою експансією на сході України. Саме туди зараз підтягується армія і саме там зараз є найбільша загроза.
На тлі цих подій, президент України Володимир Зеленський повідомив про безуспішні спроби домовитися з Путіним про зустріч і своє прагнення обговорити з господарем Кремля загострення ситуації на кордонах України. На початку лютого в Кремлі умовою для такої зустрічі називали «конкретні цілі, які наразі ще не сформульовані». Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що «Київ неодноразово пропонував зустріч Путіна та Зеленського, але ніколи не говорив, навіщо саме».
Вільгельм Смоляк