«Радянський Союз навіть під час холодної війни не припиняв постачань енергії і ніколи не використовував її в політичних цілях - це аргумент, який я неодноразово чула останніми роками в Брюсселі, коли різні політики та експерти закликали стати незалежними від імпорту з росії. Логіка була така: можливо, росія і агресивна щодо сусідів, може, вона не поділяє наших цінностей, можливо, вона навіть вбиває політичних опонентів на нашій землі, але це не означає, що ми не можемо купувати у неї енергію. Це безпечна залежність, тому що Росія точно не припинить постачань ні за яких умов. Це не в її інтересах. Знає, що як тільки зруйнує свій авторитет як безпечного постачальника енергії, вона не відновить його пізніше. А без валюти на газ, нафту та вугілля вона не виживе», - пише Анна Слоєвська.
Публіцистка наголошує, що війна в Україні змінила цю оптику, але ще раніше росія надсилала сигнали, що не є надійним партнером. «Коли весь світ хотів енергії на хвилі економічного підйому після пандемії та різкого зростання цін на газ у 2021 році, росія не збільшувала постачань до ЄС, зберігаючи запаси цієї сировини у своїх складах у Німеччині, Австрії та Чехії на рівні лише 25 відсотків. Уже тоді виникали питання, чи так поводиться відповідальний партнер, з яким у нас багаторічні ділові зв’язки», - зауважує авторка.
Як відзначає Слоєвська, нині росія у відповідь на європейські санкції погрожує призупиненням експорту енергоносіїв, а ще - зобов’язанням розраховуватись у рублях, що в разі відмови призведе до того ж самого. Таким чином, за словами публіцистки, росія хоче допомогти рублю, але також - відчайдушно розколоти єдність ЄС щодо санкцій. москва сподівається, що якщо вона де-факто пригрозить негайно припинити постачання, деякі країни відколяться від солідарності з Україною, пише публіцистка.
На думку Слоєвської, те, що росія вдається до подібних практик, є доказом того, в якому безвихідному становищі вона опинилася. «путін уже знає, що ЄС стане незалежним від російської енергії і не продаватиме нам газ, нафту чи вугілля найпізніше у 2027 році. Це остаточний термін, оскільки серйозні одержувачі російських енергоносіїв, такі як Польща або найбільший імпортер – Німеччина, оголосили, що розірвуть російські зв’язки раніше. Польща цього року, а Німеччина у випадку нафти та вугілля цього року, а газу – у 2023 році», - наголошує авторка.
«Коли дивишся на криваві сцени з України, хочеться, щоб це сталося швидше. І, можливо, так і буде, а погрози путіна лише прискорять ситуацію. Тому що у відповідь на такі ультиматуми країни терміново шукають альтернативні, усерйоз беруться за енергоефективність, розширюють діяльність атомних електростанцій. Все, що мало відбуватися поступово у зв’язку з необхідністю зупинити кліматичні зміни, зараз прискорилося, щоб реагувати на російську агресію. Таке прискорення не допоможе Україні в короткостроковій перспективі, але підірве основи функціонування росії та її здатність фінансувати війни в майбутньому. У москві про це знають. Війна в Україні – остання демонстрація сили енергетичної наддержави», - наголошує Анна Слоєвська.
«Rzeczpospolita»/Т.А.
