«Мені здається, що росія та імперія, яку вона намагається побудувати, не є сучасною державою. Поняття, які вона створює, неадекватні та неправильні. Вони погано описують світ. І я кажу це без русофобії. Без ресентименту. Так, наче путін не зрозумів, наскільки змінився світ. росія живе на концепціях 20 століття. Від цього теж походять жахіття, які вона робить. З цього шляху Україну врятували в 2014 році. Майдан, а потім війна. Росіяни думали, що тут їх чекатимуть люди з квітами. Вони були впевнені, що танки зустрінуть квітами», - каже Сергій Жадан у розмові з польським виданням.
Як розповідає він, коли на Харківщину зайшли перші російські танки, до місцевого населення прийшов російський офіцер і запевнив, що він швидко буде в Києві і всі зможуть жити, як у росії. За словами літератора, рашист дійсно був переконаний, що українці хочуть бути частиною росії.
«Тому я впевнений, що в росії немає належного знання про те, наскільки ми змінилися з 1990-х років. Особливо від 20014 року, після анексії Криму ми розвивалися, а вони згорталися. Ми будували державу, а вони занепадали. путін сидить у бункері і всього цього не бачить. У такому ставленні до України багато ксенофобій. Маса великоросійського шовінізму. Сприйняття України та українців як людей гіршої якості. В СРСР завжди було багато анекдотів про національності, які творили союз. Вони посилалися на національні особливості. Вони часто знущалися з цих національностей», - говорить Жадан.
За словами українського письменника, протягом 30 років від падіння комунізму, росіяни жили внутрішнім реваншизмом, а сусідні народи розвивалися.
«Держави використовували свій час для розвитку. Комусь вдалося більше, як, наприклад, країнам Балтії. Комусь - менше. Наприклад нам чи грузинам. Тим не менш напрямок змінювався. У росії панував карго-культ. Адже російську армію називали другою збройною силою у світі. Тим часом росіяни живуть проекцією. Залізної завіси вже немає, а вони живуть ізольовано. Вони підкоряються пропагандистській машині. росія — це велика культура, великі гуманітарні традиції, великі політичні ідеї — це проекція. Після шоку 1990-х років переважало переконання, що росія оновлюється і буде жити модернізованим життям. Так не було і не є. Є відчуття, що з росією треба рахуватися, що росія велика. Проте достатньо послухати лише перехоплені українцями телефонні розмови. Виходить, що росія – це насамперед мапа. В Україну вдерлася армія злодіїв, які виносять речі з домівок. Вони крадуть телевізори. Вони крадуть принтери. Вони тягнуть це із собою. Це якийсь жарт. Червона армія робила це в 1945 році, повторюється це і сьогодні. Вони можуть навіть Достоєвського читати. Це не змінює того факту, що коли вони бачать принтер, то крадуть його. Вони ходять по хатах і крадуть речі. Армія грабіжників», - стверджує український літератор.
В інтерв’ю Жадан також говорить про своє бачення різниць між Україною та росією.
«Є такі поняття, як етика і мораль. Якщо ви стріляєте в цивільних, ви дієте поза цими поняттями. Якщо ви вдаряєте з артилерії по житлових масивах, ви перебуваєте за межами цих термінів. Ви бачили, як виглядає Салтівка (один із районів Харкова – ред.). Військової техніки там немає. Якщо росіяни прийшли сюди воювати з бандерівцями, нехай їх шукають. Нехай воюють з ними, а не з мирним населенням. Те, що вони тут роблять, вже можна назвати геноцидом. Ми повернулися до реалій 20 століття, і це має закінчитися великим судовим процесом. Спочатку можна було припустити, що вони хочуть змінити нашу владу. Сьогодні ви можете побачити, що це щось більше. Це про те, щоб убивати нас», - констатує письменник.
Сергій Жадан наголошує, що сенсу втікати немає, хоча він знає, що є у «чорних списках» рашистів та сепаратистів. «Якщо, не дай Боже, зникне українська держава, то немає сенсу жити […] Не хочу бути черговим поколінням еміграції. Хочу будувати Україну тут», - наголошує письменник.
Проводячи аналогії із «розстріляним відродженням» 1930-их років із тим, що відбувається нині, Жадан зауважує, що як і тоді «росіяни хочуть знищити нашу культуру, бо дуже добре розуміють, що вона є частиною нашої суб’єктивності, але різниця у тому, що ми не дозволимо вбити себе». «Не буде як у 1930-их роках, коли наші творці взяли на себе роль жертви», - наголошує він.
«Dziennik Gazeta Prawna»/Т.А.