Заяви, що бракуватиме сировини – елемент пропаганди рф

росія полюбляє лякати, що без неї у світі не буде газу, нафти й вугілля

pixabay.com/Alexei_other

Ілюстраційне фото

Видання «Polska Times» звертає увагу на постійний елемент у російській пропаганді –це твердження, нібито у світі забракне сировини. росія лякає багато європейських країн, також Польщу, заявами, що в разі введення санкцій проти рф у якийсь момент забракне нафти, газу та вугілля. Міністр клімату і довкілля Анна Москва у розмові з газетою пояснює, що це зовсім невиправдано. Побоювання і страх багатьох європейських політиків – перебільшені.

За її словами, елемент узалежнення від російського газу був тісно пов’язаний з політикою відмови від ядерної енергетики і цю політику Німеччина виконала зразково. Очільниця міністерства також наголошує, що джерела отримання газу і нафти для Польщі та інших країн Європейського Союзу можуть бути різними. У випадку нафти є кільканадцять постачальників, зокрема з Африки, наприклад – з Нігерії, а також із Саудівської Аравії. Це може відбуватися в контексті об’єднання компаній Lotos та Orlen та спільної купівлі.

Такі ж напрямки доступні всій Європі. Безперечно, сировини у світі вдосталь, а елементом російської пропаганди є створювати занепокоєння, що без присутності росії на європейських ринках комусь чогось не вистачатиме.

За словами Анни Москви, на зустрічах міністрів, відповідальних за енергетику, помітна нерішучість і непослідовність. Необхідність радикальних дій проти політики рф більше відстоюють суспільства, зокрема німецьке. З міністерської перспективи це видно на прикладі санкцій у сфері енерегетики. Якщо Литва, Латвія та Естонія можуть заявити, що відмовляються від російського газу – як вони зробили 1 квітня – чому ж інші держави чекають із подібним рішенням. Особливо країни, які завдяки доступу до моря або ядерній енергетиці не мають проблеми, щоб забезпечити собі постачання.

Як додала політикиня, в другій частині зустрічей чиновників, як правило, обговорюються економічні питання, ціни, вплив подій на суспільства. Але ці ж запитання ставилися й після першого наступу росії на Україну 2014 року і, здається, тодішній досвід не став для Європи наукою. «Бо політики надалі вичікують. Чого?», – запитує очільниця польського Міністерства клімату й довкілля.

Н.Б.