Жодної війни так широко не представляли в ЗМІ, про жодні злочини світова громадська думка не отримувала інформацію практично в режимі реального часу. Тому зростає суспільний тиск, щоб покарати винних у цих звірствах, – відзначає щоденник «Rzeczpospolita». «Ми хочемо показати, що правосуддя має не лише історичний характер, але його можна застосувати швидко», – сказав Карім Хан, прокурор Міжнародного кримінального суду в Гаазі.
Газета звертає увагу, що темп і масштаб дій вражають: уже 2 березня, тобто шість днів від російського повномасштабного вторгнення в Україну, МКС розпочав розслідування злочинів, скоєних під час цього конфлікту. На два місяці пізніше Карім Хан відправив своїх людей: слідчих, експертів-криміналістів і допоміжний персонал. У місії 42 особи. «Це найбільша команда, яку ми будь-коли відправили на місце злочину», – заявив британець. І темп дій, і масштаб коштів, які на це призначено, вражають, позаяк суд зазвичай діє повільно. Він недоінвестований, задіяний у багатьох розслідуваннях в Африці і не має визнання важливих для міжнародного правосуддя країн – США, Китаю, Росії і, нарешті, самої України.
Проте факт, що Україна та Росія не ратифікували Римського статуту (засновницького акту МКС) не означає, що трибунал не може розслідувати злочинів, скоєних під час російського вторгнення. У цьому дуже зацікавлений сам Київ. Бо хоча українська прокуратура вже веде розслідування (загалом їх понад 15 тисяч), і навіть перші російські солдати, звинувачені у вбивствах чи зґвалтуваннях мирного населення, постали перед українськими судами, міжнародне правосуддя має зовсім інший вимір.
Злочини, які скоїли окремі солдати, краще залишити судам конкретних країн. Але воєнні злочини, злочини геноциду та злочини проти людства повинен розглядати міжнародний трибунал. Про це заявив Ладіслав Гарман, очільник Євроюсту, тобто європейського агентства співробітництва прокуратури.
Крм того, українське законодавство дозволяє судити обвинувачених за їх відсутності. У міжнародному суді це неможливо. «Це важливо для почуття справедливості», – каже Говард Моррісон, колишній суддя МКС, який має досвід у розслідуванні військових злочинів і є радником генеральної прокурорки України.
Як читаємо далі, за словами Ладіслава Гармана, сьогодні ситуація така, що охочих збирати докази багато. Тому до недержавних організацій звертаються з проханням не займатися цим, бо вони не мають у цьому досвіду. Зате, можуть допомогти – підтримувати жертви і заохочувати їх давати свідчення.
Глава Євроюсту прямо закликав не посилати надто багато слідчих на місце злочину. Вперше таку роль відіграє також технологія. Практично кожен має якесь обладнання, яким можна записувати – як правило, смартфон або планшет. Тому є чимало фотографій, фільмів та аудіоматеріалів, що документують злочини, скоєні під час війни.
Завдяки участі Євроюсту збирання і документування доказів відбувається належно, а це важливо в контексті злочинів, що підпадають під міжнародне правосуддя. Євроюст має свою «мережу геноциду», де експерти регулярно обмінюються досвідом.
Зламним буде також створення великої доказової бази, що відбувається вперше. Це стало можливим завдяки швидкій зміні правил ЄС, яка відбулася буквально кілька днів тому. В архів будуть завантажені будь-які докази, зібрані в Україні чи в іншій країні – наприклад, свідчення українських біженців. Як повідомив Ладіслав Гарман, доступ до бази даних матимуть МКС, українські прокурори та прокурори з усіх держав, які належать до Євроюсту. Докази будуть розміщені так, щоб прокурор, який займається якоюсь справою, міг легко знайти матеріали, розкидані по всій Європі.
Далі читаємо, що збирання доказів – не є ціллю, а засобом, що служитиме встановленню справедливості. Польське видання запитує, чи відповідатимуть за це політики на чолі з путіном або високопоставлені військові, які віддають накази вбивати мирне населення. Як читаємо, сьогодні багато хто в цьому сумнівається, адже російська сторона мусила б погодитися на їх передання міжнародним судам. Але міжнародних прокурорів це не знеохочує.
«Жоден злочинець не може подумати, що він має чистий чек, щоб здійснювати звірства. Були сумніви, чи вдасться поставити перед судом винних у злочинах у колишній Югославії, а проте вдалося. У гаазькій в’язниці, наприклад, відбуває покарання хоча б Чарльз Тейлор (колишній кривавий лідер Ліберії), також засуджено багато злочинців з Руанди», – сказав прокурор Карім Хан. І додав: «Коли тільки зберемо достатньо доказів, видамо ордери на арешт».
Н.Б.