Реалізація програми будівництва великомасштабних атомних блоків пов'язана з багатьма ризиками. У країнах, які вже мають такі джерела, вони вже амортизовані і можуть сприяти трансформації та інтеграції нестабільних відновлюваних джерел в енергетичну систему, — пише Rzeczpospolita. Однак це не стосується нових, масштабних атомних блоків, будівництво яких у випадку Польщі планується розпочати найближчими роками.
Ключовим аргументом тут є, як переконує видання, величезний ризик неможливості окупити астрономічні витрати на будівництво. Цим пояснюється стагнація в розвитку великої енергетики західних країн, яка триває вже багато десятиліть. Роками реалізовуються одиничні інвестиційні проекти у Фінляндії, Франції та США, які більш ніж утричі перевищують початкові кошториси та графіки — незважаючи на те, що це країни з досвідом у цій сфері, — нагадує автор статті.
Про цю загрозу свідчить слабке використання потенціалу в проєктуванні та будівництві нових ядерних блоків, які є в розпорядженні деяких країн, про що добре свідчить гостра конкуренція за участю активного лобіювання урядів окремих країн, які пропонують свої послуги всюди, де є можливість реалізувати нові проекти великого масштабу.
Усвідомлення того, що астрономічні витрати та час будівництва є ефективною перешкодою для розвитку ядерної енергетики, а з іншого боку, переконання в тому, що відсутність викидів та доступність є її перевагами, стали причиною того, що двостороння робота над вирішенням проблеми велася багато років, — нагадує Rzeczpospolita.
Першочерговим завданням тут є зниження вартості будівництва великих реакторів за рахунок удосконалення управління та організації інвестиційних процесів. Тут викликає сумнів підтверджене численними дослідженнями явище, що у випадку великих інвестиційних проектів, особливо в інфраструктурній сфері, перевищення вартості стає нормою. Крім того, ця проблема була предметом поглибленого аналізу в економічній літературі, яка показала, що існує багато причин, які на практиці унеможливлюють реалізацію проектів відповідно до початкових припущень.
Набагато перспективнішим є другий напрямок дій, який посилився з першого десятиліття цього століття, говорить автор статті на шпальтах Rzeczpospolita. Йдеться про зосередження уваги на розвитку масового виробництва реакторів, які можна транспортувати та встановлювати в місцях, де вони будуть експлуатуватися. Це так звані SMR, тобто реактори різних розмірів, від 20 МВт до 300 МВт. Крім того, в останні роки розроблені технології виробництва ядерних міні-реакторів потужністю менше 20 МВт.
Rzeczpospolita/Д.Н.