Польський публіцист Єжи Ґащинський у своїй колонці на шпальтах Rzeczpospolita критикує Захід за постійне зволікання із допомогою Україні, де щодня гинуть люди.
Він нагадує, як декілька днів після початку повномасштабного вторгнення колишнього прем’єра Великої Британії Бориса Джонсона заскочила на пресконференції у Варшаві українська активістка, яка звинуватила його у страху поїхати до Києва, де на українських дітей падають російські бомби. А все НАТО не хоче боротися за захист українців та навіть «закривати українське небо, бо не хоче Третьої світової війни».
«Очікування того, що НАТО вступить у конфлікт з ядерною державою, звучали шокуюче навіть для найбільших друзів України. Крім того, так було за кілька тижнів до розкриття російських воєнних злочинів, символом яких стала Буча. Потім ставлення до цієї війни на Заході змінилося, Джонсон сам поїхав до Києва, і його країна стала одним із найважливіших союзників України також у питаннях постачання зброї», — пише автор.
На думку Ґащинського, відтоді не змінилося напевне одне — ніхто не Заході, зокрема у Польщі, не хоче Третьої світової війни. «І це зрозуміло. Все ще неможливо закрити небо. Проте громадська думка зазвичай відкритіша за політиків щодо поставок зброї українцям. Також під її впливом зміщується межа того, що можна надати українцям. Це відбувається дуже повільно, хоча страх перед ядерною відплатою Путіна зменшується з кожним порогом. Після майже року великої війни ми підійшли до танків західного виробництва. Ми міркуємо, скільки давати, а німці, чи давати взагалі, і чи дозволяти іншим, у кого є німецькі “леопарди”, аби їх давати», — зауважує публіцист.
Як продовжує він, «з іншого боку є логіка окопів і стін українських будинків без опалення, світла: дозвольте нам прогнати загарбників і позбавити їх можливості кидати ракети на наші голови. Якнайшвидше. Кожен день обговорення в кабінетах означає нових мертвих — військових і цивільних. Це більше напівсиріт, більше людей з травмами на все життя і більше людей, які приймають рішення залишити рідний дім».
«Логіки кабінетів і окопів можуть зблизитися. Іншою перешкодою є опір канцлера Олафа Шольца, на якого тиснуть Польща, Франція, Велика Британія та інші союзники, а також німецькі політики, власний уряд. Але давайте відверто: вони можуть зблизитися лише на мить. Танків буде мало, і вони прибудуть із запізненням. А танки — це не все, що потрібно», — наголошує Єжи Ґащинський у Rzeczpospolita.
Rzeczpospolita/Т.А.