«Рік тому визрівала ідея прийняти нашого східного сусіда до Євроспільноти. Але сьогодні не видно, щоб хтось у Брюсселі робив щось у цьому напрямку», – читаємо в щоденнику «Rzeczpospolita». Автор статті, Єнджей Бєлєцький, звертає увагу – батьків того, що в якийсь момент вважається успіхом, завжди багато.
У середині червня під час візиту до Києва французький президент Емманюель Макрон, німецький канцлер Олаф Шольц та італійський прем’єр-міністр Маріо Драґі оголосили, що бачать Україну як офіційного кандидата в ЄС. Коли цю ідею підтримали три найбільші країни Співтовариства, було ясно, що справа вирішена: за два тижні на саміті в Брюсселі лідери 27 країн одностайно схвалили новий статус Києва.
Дописувач звертає увагу, що авторство цієї ідеї Варшава хотіла приписати собі. Сьогодні в польському уряді можна почути, що без Польщі Україна не опинилася б на шляху до вступу в ЄС.
Рік потому правда виявилася більш банальною. Надання статусу члена до ЄС було, з одного боку, поривом серця, а з другого – легким жестом, за яким не йдуть конкретні наслідки.
Сумніви викликає відсутність дебатів над реформою ЄС, необхідною, щоб Об’єднана Європа могла прийняти Україну до свого гурту.
Побоювання спричинені також питанням післявоєнної відбудови України.
У статті наведено приклад Туреччини, яка почала клопотання про вступ 36 років тому, а зараз ніхто в Брюсселі серйозно не думає, що колись вона приєднається до ЄС.
Н.Б.