Газета «Rzeczpospolita» звертає увагу, що через недбалість цього та попередніх урядів у Польщі немає діючого закону про цивільний захист, немає Цивільної оборони. Лише втаємничені представники уряду знають, де мешканці могли б сховатися в разі загрози. Також немає надійної системи оповіщення про надзвичайні ситуації. Причому, у випадку війни виживання суспільству повинні гарантувати й інші елементи функціонування держави.
Як відзначив полковник Конрад Корповський, голова Урядового центру безпеки, в Україні помітна здатність до децентралізації в прийнятті важливих для безпеки рішень, вони сходять униз також у вимірі цивільно-військової співпраці. Варто додати, відзначає газета, що в Польщі законопроєкт про захист населення централізує ключові завдання в руках очільника Міністерства внутрішніх справ та адміністрації.
Міхал Кучмєровський, голова Урядового агентства стратегічних резервів, додав, що матеріальні резерви держави мають допомогти «виграти час», завдяки чому під час кризи можна буде вжити заходів, щоб поповнити запаси. За його словами, в кризовій ситуації «всього буде недостатньо, а особливо речей, які будуть потрібні». Тому важливою є гнучкість у закупівлях, системі управління та постачання, а також вміння відтворити ланцюги постачання. Йдеться не лише про боєприпаси для війська, а й про товари першої необхідності.
Голова Бюро національної безпеки Яцек Сєвєра наголосив, що крім постачання до агломерацій, треба забезпечити цивільному населенню можливість евакуації, а також створити систему попередження про загрози.
Заступник головного коменданта поліції надінспектор Роман Кустер зазначив, що в перші дні війни в Україні спостерігалася масовість оборони, та це не означає, що злочинні угруповання дармували. Уже за кілька днів з’явилися групи, які діяли наче гієни, крали та грабували. У масовому масштабі йшла торгівля паливом, а це був стратегічний товар, – сказав експерт. Він також звернув увагу на значення спеціалізованих збройних формувань захисту.
На думку експертів, протягом найближчого року необхідне зрушення, також у самому уряді, щодо ухвалення закону про захист населення, а відповідні завдання повинні бути приділені конкретним установам. Другий елемент – це освіта, тобто підвищення обізнаності суспільства, як поводитись у надзвичайних ситуаціях.
Н.Б.