Переміщення Євгєнія Пріґожина до Білорусі додало динаміки зусиллям щодо зміцнення східного флангу НАТО напередодні Вільнюського саміту.
Як зауважують у статті, група «Ваґнера» раніше не була загрозою для Альянсу, хоча траплялося, що вона ставала ціллю сил НАТО в Сирії чи Африці.
Відсутність чіткого розуміння, яким силам і проти кого можуть діяти «ваґнерівці» з території Білорусі, викликає занепокоєння та вимагає збільшення сил у Польщі, Литві та Латвії.
Захід волів би бачити Пріґожина внутрішньою проблемою Росії, але уряди сусідніх з Білоруссю країн стверджують, що це вже не так.
Наразі немає інформації щодо кількості російських найманців, яких передислокують у Республіку Білорусь. Українська розвідка стверджує, що відтоку поки що не видно, і НАТО, ймовірно, чекатиме чітких даних. Однак, резюмує тижневик, на вільнюському саміті Альянсу доведеться мати справу і з Пріґожиним, і з Білоруссю.
Після анонсованого — а може, вже реалізованого — розміщення там російської ядерної зброї сприйняття Білорусі змінилося більш суттєво, аніж після відправки мігрантів до польського кордону за замовленням Мінська та Москви.
Поєднання ядерних боєголовок, непередбачуваних «ваґнерівців» і ворожої стосовно НАТО риторики підсилює усвідомлення Альянсом того, що Білорусь — це не якась «сіра зона», а супротивник не такий вже й третьорядний, як здавалося раніше.
Polityka/І.Т.