Президент Європейської Ради Шарль Мішель готувався до зустрічі з представниками Вірменії та Азербайджану на саміті ЄС у Ґранаді 4 жовтня. Він сподівався досягти компромісу щодо території, яка, хоча і була повністю заселена вірменами, була передана Сталіним Азербайджану в 1921 році. Бліцкриг режиму Ільхама Алієва 19 вересня застав Європу зненацька. Відтоді 27 країн намагаються узгодити спільну позицію з цього питання, але без особливого успіху, пише видання Rzeczpospolita.
22 вересня на щорічній Генеральній Асамблеї ООН представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель був уповноважений зробити заяву з цього питання від імені об'єднаної Європи, але вона була не надто змістовною. ЄС не засудив Азербайджан. Він лише закликав до діалогу між Єреваном і Баку та до того, щоб населення Нагірного Карабаху мало доступ до зовнішнього світу. Вірмени, серед яких ще жива пам'ять про турецький геноцид 1915 року, побоюються нових етнічних чисток з боку азербайджанців, споріднених з турками лінгвістично та етнічно. Щонайменше кілька тисяч з них вже залишили свої домівки, нагадує газета.
У Євросоюзі, як пише Rzeczpospolita, руку допомоги вірменам хотів простягнути Емманюель Макрон. Це, як додає газета, традиційна політика Франції, де проживає значна вірменська меншина. У цьому Францію підтримали деякі країни ЄС, зокрема Німеччина і Нідерланди.
Демократична Вірменія в морі авторитаризму на Кавказі має бути близькою Брюсселю. Але жорстокий, авторитарний режим Алієва роками намагався завоювати друзів у ЄС, зокрема в Угорщині та Італії. У нього є серйозний козир — газ, як додає Rzeczpospolita. І після повномасштабного російського вторгнення в Україну ЄС має знайти альтернативні джерела постачання енергоносія. У планах передбачено, що до 2027 року імпорт газу з Азербайджану в ЄС має подвоїтися і скласти 5% його зовнішніх закупівель.
Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну політику Заходу щодо регіону визначають США, додає видання. Німеччина та інші країни ЄС тісно координують свою стратегію з Вашингтоном. Однак у випадку з Кавказом такої домовленості не було. У цьому регіоні, як пише автор статті, Євросоюз має діяти самостійно, без допомоги США, а він не є достатньо зрілим для цього.
Rzeczpospolita/Д.Н.