Коли ми стояли поряд, досягали успіху. Весь світ підтримував президента Зеленського і захоплювався Польщею. Це відображалося у жорсткій конкретиці: допомога Україні та більше американських солдатів, зброї та інвестицій для Польщі. Після рішення Зеленського зробити ставку на Німеччину, швидко зіпсувався його імідж у світі та в Україні, де нещодавно він скасував президентські вибори. Зеленський завдав шкоди також PiS (польській партії Право і справедливість – ред.), позаяк спростував в очах частини виборців справжні, а не піарні успіхи уряду. І вплинув на повернення Туска до влади. Крім того, активізувалася російська агентура на правиці заявами, мовляв, навіщо було вибігати поперед усіх із цією допомогою Україні. Авжеж, треба було, позаяк жодного іншого реального шансу на тривку незалежність Польщі, ніж Міжмор’я, немає, – пише Пйотр Лісєвич у тижневику Gazeta Polska.
Його статтю «Першим зіпсував Зеленський, потім зіпсували поляки. Та альтернативи альянсу немає» наводить портал Niezalezna.PL.
Скажу більше: треба було вести таку політику стосовно війни, як Право і справедливість, та сильніше. «Найгірша річ у політиці – це політика зигзагів. Польща не може пристосуватися до цього, це неможливо, у своєму географічному розташуванні мусить бути далекоглядною і не може вести мінливу політику», – писав Маршал Юзеф Пілсудський. Важливе спостереження стосується того, що для проведення цієї політики ми не мали таких інструментів, як Німеччина, де фонди вже протягом десятків років працюють над формуванням в українців комплексу Німеччини. Про цей комплекс – за мить.
Катинський пам’ятник і український камінь пам’яті
1 листопада 2023 року, День усіх святих. На величезному цвинтарі в познанському районі Юніково стоїть білий камінь із написом: «Пам’яті жертв війни в Україні», польською та українською мовами. Немає моря лампадок, але їх чимало. Я запалюю лампадку, біля мене якісь літні люди ставлять свій і фотографують. Тихо кажуть, що відразу відправлять фото українці, яка в них працює. І відразу думка: що ми повинні тепер зробити з близькими взаєминами багатьох звичайних поляків з українцями, які сформувалися, коли їм допомагали або хоча б при нагоді, коли вони прибирали в нас удома? Образитися? Більше їх не любити?
Неподалік від каменя, присвяченого пам’яті полеглих українців, стоїть наш Катинський пам’ятник. Перший Катинський хрест поставили тут покійні Мацєй Франкєвич та Едвард Поль із «Солідарності, яка бореться». Тоді ще незаконний. Відтак постав пам’ятник, а на ньому після 2010 року з’явилася, знову незаконно, нова табличка. Поряд із назвами «Мєдноє», «Козєльськ», «Осташков», «Старобєльськ», «Сибіряки» хтось розмістив напис: «Смоленськ». У місцевих ЗМІ протестували, але ніхто не наважився її зняти. І сьогодні вона вже, мабуть, законна... Завжди тут більше лампадок, ніж деінде. Неподалік ще є могила 13-річного Ромека Стшалковського, убитого в Червні 1956 року, ще одне постійне місце на маршруті 1 листопада, там також завжди багато лампадок. Пам’ятаю, що в комуністичні часи їх розставляли озираючись, чи немає навколо таємної поліції.
Ця символіка говорить багато: доля наших народів є спільною, а наслідки взаємних міжусобиць завжди шкідливі так для Польщі, як і для України. Образа нічого тут не дає, навіть якщо є за що образитися. Бо це не зупиняє процесу послаблювання наших країн. Це не так, що Польща має багато різноманітних можливостей тривкого збереження незалежності. Веде до неї лише один шлях. І ми саме з нього зійшли.
Український комплекс Німеччини та мрія про ЄС
Що сталося із Зеленським? Я знаю одну розповідь польського дипломата, якого вже під час війни відвідав український режисер. Він приніс йому свій фільм і запитав, чи може ця кінокартина досягти успіху в Польщі. Дипломат фільм переглянув. Виявилося, що фільм має антипольське спрямування. А його спонсорами є... німецькі фонди. Це було після того, коли німці зашкодили українцям, допомагаючи путіну своєю співпрацею з ним розв’язати війну. Польща Україні допомагала. А німецькі фонди діяли… по-своєму. І вони діють уже десятки років, використовуючи величезні гроші. Тим часом Польща багато років не проводила подібних дій.
Серед багатьох українців панує глибокий комплекс стосовно Німеччини. Вони знають, що Німеччина допомогла путіну в нападі на їхню країну. Знають також, що Берлін саботував допомогу для них на початку війни. Але попри це мріють, щоб, однак Німеччина змінила своє ставлення до них і почала їм допомагати. Бо Німеччина – сильна. Перш ніж подумаємо в цій справі з презирством про українців, поміркуймо, чи цей механізм, можливо, в меншому масштабі, нам звідкись не відомий. Адже в нас також німецькі фонди та ЗМІ від 1990-х років пояснювали полякам, що це Берлін є нашим головним промоутером в ЄС і ми повинні бути вдячними німцям та не критикувати їх. Результат виборів показує, що в головах багатьох поляків це залишилося до сьогодні.
Ми не знаємо достеменно, чим Німеччина підкупила президента Зеленського. Знаємо, що частиною цієї обіцянки було прийняття України до Європейського Союзу, а для українців це здійснення мрій. Тому 8 листопада Європейська комісія рекомендувала розпочати переговори про вступ з Україною та Молдовою. При цій нагоді ми не чули гучних протестів Росії. Цікаво, чи не так? Тим часом в українських ЗМІ це представляють як успіх. Більше того, там вихваляють ці ж зміни в ЄС, які Польща протягом правління партії Право і справедливість сприймає як загрозу нашій незалежності. Як пояснюють німці українцям, скасування вето має сприяти... втіленню України до ЄС.
Так Зеленський цілком узалежнив Україну від доброї або поганої волі Німеччини. А Німеччині, звісно, більше залежить на Росії, ніж на Україні. Тому перешкоди на шляху до ЄС будуть наростати, – зрозуміло, корупція, низька чутливість до прав ЛГБТ, відсутність коштів, що унеможливлює реалізацію різних євросоюзних вимог. Я не сумніваюся, що Німеччина обмане Зеленського. Ба більше: роблячи ставку на них, а не на Польщу, він значно зменшив шанси на перемогу у війні з Росією.
Звичайно, я волів би не мати рації...
Огидне задоволення польських союзників Москви
Після того, як Україна змінила союзника, пролунали голоси багатьох проросійських польських ютуберів правого спрямування, які радісно сповіщали: «Чи ж я не говорив?».
Вони лунали дружнім хором задоволення з речницею Кремля, Захаровою. Не приховую, що коли я бачив ці їхні радісні, огидні коментарі, мені хотілося блювати. Їх так тішила поразка Польщі. Зрозуміло, так само радісними були політики Конфедерації, але якраз вони подібну огиду викликають на щодень, тому важко говорити про здивування.
Я знаю, що про Зеленського погано висловлюється багато наших читачів. Я сам маю стосовно нього найбільші закиди, бо я прихильник польсько-українського союзу. Але нехай ні на мить нам не промайне думка російської агентури в стилі: ми занадто допомагали цим українцям, не треба було так дружити, шкода грошей і тому подібне. Так грають на наших емоціях наші вороги.
«Не виходити поперед інших», тобто самогубство
Достатнім приводом, щоб Україні допомагати було те, що в разі перемоги Росії ми наступні в черзі. Польща, яка межує з Росією через Крулєвєцьку область, де-факто через Білорусь і також Україну, опинилася б у величезній небезпеці. Просто, «не виходити перед інших» могло б бути для Польщі самогубством.
Усі ці особисті взаємини, які ми налагодили з українцями, також є для нас важливим капіталом на майбутнє, на наступний раз. Бо це Польща та Україна є ключовими державами регіону, яких союз може стати реальною противагою стосовно Росії.
Я був би захоплений, якби ми були державою, яка може змінювати союзників наче рукавички. Але ми не є такою державою, бо ми розташовані між Росією та Німеччиною. Наші шанси на тривку незалежність не надто великі, що показали останні століття. Іншого варіанту, ніж співпраця держав Міжмор’я, яку підтримує Америка, – просто немає.
Після Зеленського справу зіпсували й поляки, віддаючи владу над своєю державою німецько-російській системі. Версію, що це лише німецька система, я вважаю надмірно оптимістичною. Надіймося, що Туск не зможе повністю занапастити нашу незалежність, а ми мусимо боротися за черговий шанс, а не переживати постійно те, що Зеленський зіпсував. Це єдина реальна політика, яку ми можемо вести. До речі, заяви одіозних персон, які кажуть, що підтримуючи Україну, ми керувалися якимось ірраціональним романтизмом, а Зеленський показав нам, як виглядає реальна політика, це подвійна нісенітниця. По-перше, з викладених вище причин, тобто тому, що інша політика була б самогубством. По-друге, позаяк це Зеленський не повівся раціонально, згідно з інтересом України, прямо навпаки – завдав шкоди і Україні, й Польщі. Він виявився дуже слабким елементом у цій головоломці. Буває. Але ведення серйозної політики не може спиратися лише на емоції. Від рішення Зеленського наше розташування на карті не змінилося.
https://niezalezna.pl/Н.Б.