Підхід росії до підтримки середовищ, які їй симпатизують, ніби навіяний словами Мао: хай розквітне сто квітів. Будемо намагатися так трохи, як у казино: трохи жетонів тут, трохи там, — розповідає експерт із питань екстремізму доктор Кацпер Ренкавек.
Він зазначає, що активна підтримка ультраправих почалася не з першого правління путіна, оскільки органічнішою для росії була підтримка лівих, а тоді, коли демократи спробували виступити проти продовження його правління. Співрозмовник журналіста згадує про період, коли на конференціях у Москві зранку всі вдавали з себе лібералів, а після обіду — ультраправих. Коли здивований польський учасник конференції (про це згадано в редагованій Кацпером Ренкавеком книжці «Russia and the Far-Right. Insights from Ten European Countries». «Росія та ультраправі. Спостереження з 10 європейських країн») запитав, чому так, то відповідь була: «Замовник іще не вирішив щодо ідеології».
«Росія веде з нами політичну війну. А це означає, що буде працювати з кожним, хто є дестабілізаційним чинником», — попереджає Кацпер Ренкавек.
Група європейських експертів вивчала ситуацію в 9 країнах ЄС і Сербії, ситуація у якій виглядає найнебезпечніше, бо там росіяни діють через уряд.
Кацпер Ренкавек каже, що у Польщі говориться зазвичай про два методи впливу: підкуп (як у ситуації з Ле Пен) або інфільтрація організацій російською службою безпеки. Однак методів набагато більше.
«Росія переконує навіть окремих осіб, що має з ними багато спільного: ви захищаєте сімейні цінності — ми теж. Ви не любите ЛГБТ+ — ми теж. Ви за сім’ю — ми теж і тому подібне. Можемо розширювати співпрацю. Вам не подобається світ, де переважає США? Ми хочемо багатополярного світу», — описує доктор Ренкавек основний підхід росії, який полягає в тому, що такий європеєць може й не виступати прямо за російську експансію, але його прихильність до росії зміцнюється.
Гібридний спосіб російських маніпуляцій виявляється й у тому, як росія вираховує й експлуатує в лівих організаціях, які підтримує, ультраправі складові, такі як погляди на іммігрантів, мусульман, геїв, лібералізм чи США.
Кацпер Ренкавек підкреслює роль російської діаспори: усе, що стосується міжнародних зв’язків або російської участі в бізнесі, культурі, освіті, ведеться навіть не безпосередньо ФСБ, а спеціальними «кураторами», які вказують, як посилювати російські впливи. З цими ж кураторами зв’язуються європейські політики, які люблять проводити вікенди у Москві.
Через власні та проросійські медіа, сайти, мережі, росія творить в інфопросторі європейських країн альтернативну реальність, у якій ці проросійські політики можуть вільно почуватися. Реальність достосовану до місцевих деталей: у Чехії та Словаччині «грається» на панславізмі, в Австрії — на нейтральності, у Німеччині — на провині перед росією за Другу світову й на ідеї цілісної Європи від Лісабона до Владивостока.
У Швеції організували Російський імперський рух, який у США оголошений терористичною організацією. В основному росія ставить не на крайніх, а якраз на залучених до мейнстриму, на тих, котрі проголошують себе прихильниками демократії, волі народу.
Доктор Ренкавек пояснює, що росія підтримує чи оплачує діяльність екстремістів і водночас вправно дистанціюється від екстремістських дій, користуючись їхніми результатами.
Війна в Україні не змінила ситуації. Навіть ті організації, які під впливом війни почали декларувати погляди, які більше подобаються електорату, так чи інакше грають на руку росії, наприклад, відмовляючи Україні в озброєнні.
Доктор Ренкавек із жалем констатує, що Європа мусить переживати за свої цінності щоразу під час виборів, бо й надалі немає фундаментального погляду на те, яким має бути «проєкт Захід». «Росія жирує на тому, що ми не пропрацювали дійсність після 1989 року, після 2001-го, після економічної кризи 2008 р. чи міграційної 2015 р.», — робить висновок польський експерт.
Gazeta Wyborcza/С.Ч.