«Чому західні літаки кинули на допомогу Ізраїлю, а не Україні. Чому Україна не має достатньо ресурсів, щоб захиститися?» — розмірковує на шпальтах американського журналу The Atlantic відома американо-польська історик, викладачка, журналістка та публіцистка Енн Еплбаум. Як вважає вона, причинами є «ядерна зброя і хабарництво, а висновки з атаки Ірану та реакції республіканців робитиме не лише Україна». Польський переклад цієї статті може знайти у свіжому виданні Gazeta Wyborcza.
Авторка зауважує, що відбити іранську атаку ракет та безпілотників Ізраїлю допомогли американські та європейські літаки. Натомість частина російських ракет, запущених по Україні приблизно у той же час, успішно вразили цілі. Епплбаум наголошує, що Україна, яка діяла сама і «завдяки республіканському керівництву» в Палаті представників, відчуваючи дефіцит боєприпасів, у тому числі для ППО, не змогла збити всі безпілотники та ракети.
Отже, чому така різниця в реакції? Однією з причин, як переконує авторка статті, є баланс ядерних сил.
«Росія має ядерну зброю, її пропагандисти періодично погрожують її застосувати. Через це США та Європа неохоче наближаються до повітряного простору над Україною. Ізраїль також має ядерну зброю, але це по-іншому впливає на розрахунки: це означає, що США, Європа і навіть деякі арабські країни хочуть бути впевненими, що Ізраїль ніколи не буде настільки спровокований, щоб застосувати її чи будь-яку іншу велику звичайну зброю, проти Ірану», — пише Енн Еплбаум.
За словами публіцистки, «друга відмінність між цими конфліктами полягає в тому, що "Республіканська партія" США залишається вкрай стійкою до пропаганди Ірану». Як пише вона, «провідні республіканці не співчувають муллам, не говорять про їхні аргументи і не намагаються їх заспокоїти, коли ті висувають обурливі претензії на адресу інших країн. Завдяки цьому адміністрація Байдена поспішає допомагати Ізраїлю, оскільки не зіштовхується з серйозною протидією».
На противагу цьому Еплбаум зауважує, що «частина "Республіканської партії", включаючи її кандидата в президенти, симпатизує російській диктатурі, повторює її гасла та намагається заспокоїти Росію, коли вона вторгається та окупує інші країни». «Відсутність двопартійної солідарності щодо України означає, що республіканське керівництво Конгресу перешкодило адміністрації Байдена надіслати в Україну принаймні оборонну зброю та боєприпаси. Схоже, що адміністрація Байдена обмежена у своїх можливостях і не в змозі надати Україні негайну допомогу, яку вона щойно надала Ізраїлю», — констатує публіцистка.
На додаток, як зауважує авторка, деякі провідні республіканці в останні місяці почали стверджувати, що Україна повинна «перейти до оборонної війни», відмовитися від будь-якої надії утримати окуповану територію або взагалі припинити бойові дії. Інші пішли ще далі, і заявили, що військова допомога Україні «має бути повністю скасована і замінена акцентом на мирних переговорах».
«Ось тільки Україна вже веде оборонну війну. Обладнання, яке республіканці відмовляються надсилати, включає боєприпаси для оборони. І немає жодних ознак того, що припинення подальшої допомоги Україні припинить бойові дії чи призведе до мирних переговорів. Навпаки, усі факти свідчать про те, що блокування допомоги дозволить Росії просуватися швидше, захопити більше території і, зрештою, вбити набагато більше українців», — переконана Еплбаум.
Журналістка вважає, що деякі республіканці, не кажучи про це відверто, «вже бачать себе в якомусь союзі з Росією і тому хочуть поразки України».
З цього для решти світу, як вважає Еплбаум, випливає декілька важливих висновків. «Багато країн, у тому числі, можливо, Україна та Іран, зроблять перший і найочевидніший висновок: ядерна зброя підвищує безпеку. Можна стримувати атаки не тільки за допомогою ядерного щита та атакувати інші країни відносно безкарно, але також, за певних обставин, можна очікувати, що інші приєднаються для підтримки оборонних зусиль», — зазначає публіцистка.
«Інші можуть зробити ще один очевидний висновок: важливу частину "Республіканської партії" можна кооптувати, лобіювати або прямо купувати. Її можна не тільки змусити повторювати пропаганду, а й діяти безпосередньо в інтересах партії. Це не коштує навіть частки ціни танків й артилерії, і може бути набагато ефективнішим», — підсумовує Енн Еплбаум.
The Atlantic, Gazeta Wyborcza/Т.А.