В Україні воюють від 450 до кількох тисяч білоруських добровольців. Вони були неодноразово нагороджені, в тому числі найвищою нагородою — званням «Герой України», і на їхню честь навіть назвали вулиці в кількох містах. Водночас, багато з них мають неврегульовану правову ситуацію. «Військовий квиток дає лише тимчасове право на проживання, а мій паспорт закінчується в листопаді», — пояснює доброволець.
Після того, як режим у Мінську припинив консульські послуги, білорусам доводиться повертатися в країну за новими паспортами. «Для добровольців це дорога в один кінець, адже влада вважатиме їх зрадниками і терористами», — переконують юристи.
З іншого боку, в Україні без дійсних документів неможливо виконати будь-яке доручення, відкрити банківський рахунок або виїхати з країни, а будь-який контроль може закінчитися штрафом або поміщенням в центр утримання іноземців. Проблему білоруських добровольців, а також інших біженців можна було б вирішити, створивши міжнародний документ, що посвідчує особу. У період між Першою та Другою світовими війнами особам без громадянства, переважно біженцям з більшовицької росії, видавали паспорти Нансена, які визнавали 50 країн світу. «Сьогодні це поки що тільки теоретичне рішення», — додають юристи. «Кожна країна окремо мала б визнати такий документ, а це може зайняти роки», — додають експерти.
Згідно з соціологічними опитуваннями, переважна більшість українців ставляться до білорусів негативно або нейтрально. «Поки ми воюємо, нас приймають», — зазначають добровольці. «Без форми я можу почути, що я агресор, але коли люди знають, що я воюю, вони ставляться добре, одного разу навіть механік не захотів платити за ремонт машини», — додають.
З 2022 року офіційно підтверджено загибель майже 50 білоруських добровольців, а кількість поранених обчислюється сотнями.
Gazeta Wyborcza/Д.Н.