Це була не жорстока імперіалістична армія, а «орда злочинців, ґвалтівників, убивць-садистів», — пише Джонатан Літтелль про геноцид у Бучі. Його «Незручне місце» — шокуюча книга про масові злочини на українській землі. Про це читаємо у статті «Картини різанини» Кшиштофа Варґи на шпальтах свіжого видання Newsweek. Polska.
«У березні виповниться третя річниця різанини в Бучі, містечку під Києвом, де російські солдати жорстоко вбили кілька сотень жителів. Злочини в Бучі, Ізюмі, Ірпені та багато інших проявів варварства загарбників шокували Європу, але, судячи з усього, вони поволі йдуть у забуття. Важко зрозуміти, чому в Європі все більше симпатій до путінізму, хоча ми так багато знаємо про російські злочини в Україні. А багатьма країнами керують прихильники злочинця з Кремля», — пише польський публіцист.
«Незручне місце», книжка про Україну як землю позначену насильством, є логічним наслідком попередніх творів Літтелля, який займається темами масових вбивств беззахисних цивільних — передусім у Бабиному Яру в 1941 році та в Бучі в 2022 році. Літтелля Україна, як звертає увагу Варґа, цікавить не стільки як героїчна країна, яка чинить опір агресії Путіна, скільки як місце геноциду.
«Хоча автор не уникає описів українських злочинів щодо євреїв та поляків під час Другої світової війни, він відкидає російські звинувачення, що в сьогоднішній Україні панує фашизм. Маячна Путіна про необхідність денацифікації України — це одне, але набагато гірше те, що російська пропаганда отруйними краплями точить камінь західної громадської думки, вже втомленої війною і щораз менш охочої допомагати українцям. У Польщі, своєю чергою, повертається питання Волинської трагедії, що сьогодні не допоможе ані Польщі, ані Україні, а послужить лише Росії», — наголошує Кшиштоф Варґа.
Автор теж цитує фундаментальне питання, що ставить Літтелль: «Що має статися з Росією, щоб вона покаялася у своєму новітньому російському нацизмі? Я не можу собі цього уявити. І ніхто не повинен собі цього уявляти. Не варто вводити себе в оману, що з Путіним можна домовитися, що Росію треба зрозуміти, що Росія має якісь аргументи, які треба взяти до уваги. Таке мислення тільки сприяє Путінові та розпалює дедалі сильніші антиукраїнські настрої», — зазначає Кшиштоф Варґа на шпальтах Newsweek. Polska.
**
«Українці проводять операції по всій Росії з дивовижною свободою та ефективністю для країни, яка нібито програє війну. Їхні безпілотники регулярно руйнують російську паливну промисловість, а спецслужби ліквідовують російських офіцерів, інженерів і колабораціоністів у самому центрі Москви. Київ за всяку ціну хоче показати, що без волі та згоди України ніякі переговори з Росією не можуть бути», — пише Якуб Мєльнік на сторінках свіжого тижневика Wprost.
«Регулярні точні атаки українських дронів на російську критичну інфраструктуру, а також вражаючі та надзвичайно ефективні операції українських спецслужб на території Росії показують, що Київ не цілковито приречений на добру волю західних союзників. Очевидно, для бойових зусиль на фронті це має ключове значення», — пише публіцист.
«Однак поза нею українці мають велику свободу дій і простір для маневру, незалежно від актуального настрою політичного лідерства в Європі чи США», — звертає він увагу.
«Недооцінювати це не можна, якщо думати серйозно про розмови з росіянами. Якщо вони не враховуватимуть життєвих інтересів Києва, або з’явиться спокуса виключити Україну із цих розмов і прийняти рішення за її спиною, то Київ має цілий діапазон оперативних можливостей, аби зірвати такі спроби. Українці впродовж багатьох місяців входять у Росію як у масло, не оглядаючись на підтримку чи згоду західних союзників», — звертає увагу польський публіцист.
«Усвідомлення ефективності цієї стратегії може пов’язувати США з українськими інтересами ефективніше, ніж здається це прибічникам казочки про Трампа, який віддає Росії Україну за потиски руки і світлину з Путіним», — пише Якуб Мєльнік.
Автор переконаний, що «викинути Росії з України» можна завдяки «торгівельній пропозиції американської парасольки над Україною за мінерали й рідкоземельну сировину, в якій є серйозний, але можна сказати фундаментальний гачок: більшість потенційних родовищ знаходиться на окупованих Росією територіях України».
«А тому якщо Трамп хоче ними скористатися і зробити Америку великою з вигодою для галузі новітніх технологій, він повинен подбати про те, аби окупований схід України знову опинився під контролем Києва. А для цього потрібно поставити Москву та коліна та змусити вивести її свої війська із загарбаних територій. Як це зробити українці знають досконало, і єдине, чого їм бракує, то розуміння цього простого механізму нових мешканців Білого дому», — підсумовує Якуб Мєльнік на шпальтах Wprost.
**
Психози, депресії, залежності. А також відчуття, що ніхто не оцінив їхній внесок: «Я міг би емігрувати до Польщі чи Німеччини і жити там щасливо», — про те, що можуть відчувати українські ветерани, та що з ними може статися після закінчення війни, порталу Wirtualna Polska розповів полковник Радослав Творус, доктор медичних наук, консультант з питань захисту в галузі психіатрії.
Керівник клініки психіатрії, бойового стресу та психотравматології Військово-медичного інституту у Варшаві доктор Радосла Творус нагадує, що «поле бою — це дуже стресове середовище, але тут не можна говорити лише про посттравматичний стресовий розлад». Він зауважує, що особа, котра повертається після війни, де щодня перебуває у вкрай важких умовах та щодня бачить смерть, може зіштовхнутися теж з низкою проблем: адаптаційними, психічними, з депресією чи залежністю. Спектр цих розладів дуже широкий, — додає він.
Лікар-психіатр у розмові також прокоментував слова Анджея Дуди про те, що Європі варто підготуватися до можливого зростання транскордонної злочинності після завершення російсько-української війни у зв’язку із наявністю у частини бійців, котрі повернуться з фронту, певних психічних проблем.
«Ці екстремальні переживання, пов’язані з боротьбою зі стресом, загрозою життю, видами поранених, руйнуваннями, голодом, втомою, все це буде мати велике значення не лише для Польщі, а й для Європи. Бо ці люди в Європі. Треба готуватися, як ми готувалися до того, що після того, як почнеться війна, і українці приїдуть до Польщі, нам доведеться мати справу з різними проблемами зі здоров’ям, які з ними приїдуть. Йшлося не лише про проблеми, пов’язані зі стресом евакуації. Виникали різні проблеми, які в тих умовах не діагностувалися. Учасники бойових дій, якщо вони прийдуть до нас як цивільні, також принесуть із собою всілякі проблеми психічного здоров’я, пов’язані з війною, а також деякі, які вони мали до війни, і які війна лише посилила або поглибила», — попереджає у розмові з порталом Wirtualna Polska полковник Радослав Творус, доктор медичних наук, консультант з питань захисту в галузі психіатрії.
**
«На фронті в армії Московської федерації з'явилися... віслюки. Мова не про командирів, бо вони там з початку війни, а про матеріально-технічне забезпечення», — пише Анджей Рафал Потоцький на шпальтах тижневика Sieci. «Хлопцям дали віслюка для підтримки матеріально-технічного забезпечення. Справжнього віслюка. Вони поділилися своєю історією, не шкодуючи вульгарних епітетів», — повідомив один з російських каналів. На поширених кадрах видно, як осла тримають в імпровізованому загоні. Але сама ідея непогана. Віслюки брали участь в італійській кампанії і у битві під Монте-Кассіно, доставляючи забезпечення солдатам на першій лінії фронту. Ці тварини можуть підтримати, наприклад, перевезення боєприпасів, палива. Ослів використовували під час операції в Афганістані. Раніше мули служили у гірських частинах Німеччини, Австрії та Франції. Незважаючи на численні переваги, відправлення цих тварин на український фронт (територія, де більшість доріг є проїзною для вантажівок) свідчить про нестачу автотранспорту та інших транспортних засобів. Таким чином росіяни навряд чи виграють цю війну», — пише автор у колонці «Москаль і віслюків вдягає у берці».
Тарас Андрухович