Про амеркиансько-українську угоду на шпальтах тижневика Sieci пише Марек Будзіш, який підкерслює, що Київ, не оглядаючись на Європу, ставить на стратегічне партнерство з Вашингтоном.
Як звертає увагу автор, порівняно з європейськими партнерами, заяви українських політиків відзначаються більш спокійним тоном і тверезою оцінкою ситуації. Якщо міністри найбільших європейських країн, які також є членами НАТО, виступили із заявою з вимогою участі в мирних переговорах, гарантій Києву та переговорів з Москвою «з позиції сили», українські представники відреагували на заяви Трампа та його міністра оборони набагато спокійніше.
Публіцист пояснює спокійну реакцію української влади надіями на мир на підставі власних можливостей, безпосередніх відносин з Вашингтоном та переваг, які має Україна. Передусім йдеться про питання «доступу Америки до рідоземельних мінералів» та іншої стратегічної сировини, що є «частиною ширшого плану» і дасть Україні «безпекову парасольку» після війни.
Марек Будзіш цитує Міхаіла Жернова, директора американської компанії Critical Metals, за словами якого «українськими ресурсами літію, кобальту, графіту й титану, що оцінюються як найбільші в Європі, зацікавлений Ілон Маск, який зосереджується на технологіях майбутнього та організації польоту на Марс. А ці плани неможливо реалізувати без доступу до цих ресурсів, які на 90 відсотків нині контролюють китайці».
Публіцист пише, що йдеться на тільки про найбагатші поклади літію й рідкоземельних металів, але й про найбільші і не до кінця вивчені поклади урану, значення якого, особливо у добу енергетичної трансформації, зростає. Після війни Україна хоче не тільки експлуатувати «метали майбутнього», які має, але й виробляти дешеву електроенергію.
На думку автора, Україна, маючи великі запаси власного природного газу і найбільші в Європі сховища, в які можна закачувати американський газ, протягом кількох років може не тільки длсягти самодостатності у цьому сегменті, але також притягнути інвестиції зі «старої Європи», якій потрібні дешева енергія та сировини за конкуренційними цінами.
Ще одним магнітом, що може притягнути американських інвесторів, за словами Марека Будзіша, є здобутий досвід та швидкий розвиток промисловості нових засобів ведення бою. Як пише він, Київ переконаний, шо якщо американці серйозно думають про протистояння з Китаєм, то будуть зацікавлені у використанні як українського досвід у сфері «дронової війни», так і у придбанні фірм, які вже багато чого досягли на цьому напрямку, яких в Україні налічується вже понад 500.
На завершення Марек Будзіш припускає, що у світлі можливого скорочення на 20 відсотків американського військового контингенту в Європі, на Сатрому контингенті може вининути «безпековий вакуум», потреба на додаткові сили, передусім сухопутні. І свої «послуги» хочуть запропонувати українці, які мають сьогодні зі зброєю міьйон людей, котрі здобули досвід у боях, якого не мають представники одної армії у Європі.
«Іншими словами Україна, перебуваючи у важкій позиції і не маючи що втрачати, грає жорстко, багато ризикуючи і ставлячи на стратегічне партнерство зі США. Чи вдасться їй? Невідомо. Але варто підкреслити тверезу оцінку, яку зробила українська політична еліта», — пише Будзіш в Sieci.
**
Адам Шосткєвич на шпальтах тижневика Polityka пише про «термінове побачення у Парижі».
За його словами, важко пов’язувати якісь надії на зустріч представників Росії та США у Саудівській Аравії. Натомість є надія на надзвичайний саміт європейських ледерів, скликаний на понеділок Макроном. Автор сподівається, що зустріч, яка має стосуватися України та єропейської безпеки, виявиться чимось більшим ніж політичним побаченням.
«Йдеться не про те, щоб ми любили одне одного, а про те, щоб Європа говорила одним голосом щодо цих двох ключових питань. І за цими словами мають піти справи: збільшення витрат на оборону, солідарність з Україною, яка воює, розробка плану на випадок непередбачених обставин, якщо Америка Трампа повністю вийде з Європи», — зауважує автор.
«Зрозуміло, що не всі європейські лідери готові брати участь у цьому проєкті, тому їх не запросили на саміт. Це не перша ліга. Ми раді запрошенню прем’єр-міністра Польщі, адже під його керівництвом наша країна повернулася на європейську арену як партнер, до якого варто прислухатися і з яким варто співпрацювати, саме у питанні безпеки та ставлення до України. Туск поставив питання безпеки на перше місце в порядку денному ЄС у той час, коли Польща головує. Це додатковий інструмент для створення коаліцій тих, хто бажає діяти в ЄС», — вважає публіцист.
«Трамп не запрошував представників ЄС до Саудівської Аравії. Але його метод полягає в тому, що методу немає; це те, що Сікорський назвав "розвідкою боєм". Це, звичайно, алюзія на Росію, але це стосується і Трампа. Він може змінити свою думку в будь-який момент, як він зробив із тарифами, які він призупинив після того, як Канада та Мексика заспокоїли його кількома незначними поступками», — нагадує журналіст.
«З якого гамбіту він хотів би почати з Путіним, це, звичайно, секрет. Але сьогодні секретів немає, тому що є витоки, навмисні чи небажані. Американці нібито попередили Росію, що якщо вона порушить угоду щодо України після її ухвалення, Україну терміново приймуть до НАТО», — зазнчаж Шосткєвич.
Автор більше цікавить, як на все це дивиться Україна. «Я зворушений тим фактом, що вона опинилася в ситуації, дещо подібній до нашої під час Другої Великої війни. Незважаючи на те, що Польща суттєво підтримувала західні держави в боротьбі з Гітлером, вона була проігнорована союзниками при плануванні післявоєнного ладу. Нашу долю як держави і суспільства породила велика четвірка. Тепер Україну мають запросити на переговори Білого дому з Кремлем, але чи так це і в якій формі, звісно, невідомо. Але Зеленському доводиться маневрувати між Сполученими Штатами та Європою. Для Європи він має чіткий меседж: або Брюссель, або Москва», — підсумовує автор.
**
Публіцист порталу Bankier.pl Алєксандр Оґроднік пише, що «українська невизначеність спровокувала гонку озброєнь».
«Майже через три роки після початку війни в Україні, з огляду на її кінець, невизначеність навколо цього конфлікту не зменшилася, навпаки, стало ще більше невідомого. Наступні вимоги Трампа, в тому числі щодо військових витрат, оборонних ініціатив та ідей ЄС, але, перш за все, питання, пов’язані з мирним планом для України, який рухається в напрямку, якого не очікували на Заході. Усе це посилює відчуття невизначеності та перетворюється на гонку озброєнь. Від цього виграють збройові компанії, зокрема німецька Rheinmetall», — пише автор.
«Мюнхенська конференція та дні, що передували їй, повністю переосмислили ландшафт безпеки в Європі. Прагнення Дональда Трампа досягти миру будь-якою ціною, його обмін ласкавістю з Путіним і його критика ЄС з боку віце-президента Джей Ді Венса викликають серйозне занепокоєння серед європейських лідерів. У результаті європейські лідери опинилися в обороні на Мюнхенській конференції з безпеки, намагаючись як заспокоїти настрої у власних суспільствах, так і надіслати сигнал Вашингтону», — звертає він увагу.
«Канцлер Олаф Шольц хоче запровадити надзвичайний стан, щоб посилити підтримку України, Емманюель Макрон наголосив на необхідності європейського військового суверенітету, а Радослав Сікорський каже, що Європа повинна почати серйозно ставитися до своєї безпеки. На практиці це означає зростаючу гонку озброєнь на континенті, і найбільше виграють такі компанії, як Rheinmetall», — зазначає автор.
За словами публіциста, інвестори припускають, що після Мюнхена європейським урядам доведеться глибше попорпатися у своїх кишенях, і в результаті європейські збройові компанії демонструють солідне зростання. Найбільше здобуває німецький Rheinmetall, акції якого підскочили на дев’ять відсотків на відкритті у Франкфурті.
Автор нагадує, що «європейські країни пообіцяли збільшити витрати на оборону. Однак Трамп постійно посилює тиск на європейських союзників, щоб вони підвищили свої витрати на оборону не лише до рівня двох відсотків, очікуваного НАТО, але навіть понад цю ціль, припускаючи поріг у п’ять відсотків, якого зараз не досягає жодна країна, а Польща є найближчою».
«Однак навіть помірне збільшення оборонного бюджету Німеччини на 0,5-1 процентний пункт до 2,5-3,0 відсотків призвело б до додаткових мільярдів євро для сектору озброєнь, підвищивши щорічні витрати на оборону до 60-70 мільярдів євро. Зрештою, Німеччина є лише одним із багатьох європейських союзників по НАТО, якщо більше країн вирішать збільшити свої витрати на оборону, це означатиме ще більше грошей і ще більші замовлення для сектору озброєнь», — констатує Алєксандр Оґроднік на порталі Bankier.pl.
**
«Відповідь на питання, чи нападе Путін на когось іншого, чи нападе на Європу, залежить від того, що ми зараз зробимо», — каже порталу onet.pl генерал Боґуслав Пацек, директор Музею Війська Польського та викладач університету. Експерт підкреслює, що хоча найближчим часом можна очікувати припинення військових дій в Україні, до кінця невідомо, до чого це призведе.
«Треба робити висновки і рухатися вперед, а не плакати над пролитим молоком, бо молоко пролилося», — каже він, закликаючи країни Європи до спільних, об’єднаних дій.
Генерал зазначає, що Україна – і насамперед її суспільство – чекає закінчення війни. «Українці дуже втомилися від війни, виснажені до межі своїх можливостей. І це те, на що всі чекають», — каже він.
За його словами, рішення про припинення війни, можливо, вже було прийнято, і ключову роль у цьому процесі відіграє адміністрація США. За словами генерала Пацека, завершення боїв на фронті не означає завершення конфлікту як такого. «Звичайно, все залежить від того, що ми називаємо війною — кривавий конфлікт, військовий конфлікт та участь армії чи політичну війну, дипломатичну війну, війну за сфери впливу, гібридну війну», — каже він.
Генерал підкреслює, що Росія вже готується до наступного етапу дій. «Ніхто не може точно сказати, що це буде кінець війни, — зазначає він.
Найбільшою загрозою є недовіра до Путіна як серед світових лідерів, так і в самій Росії. «Сьогодні я вважаю, що ніхто в світі не може сказати зі 100-відсотковою впевненістю, що він довіряє Путіну», — каже генерал Пацек.
Польський генерал підкреслює, що Європа перебуває у складній ситуації не лише через внутрішній розкол, а й через зміну підходу США. «Європа розділена, Європа дуже різних ідей і різних концепцій. (...) Європа перебуває у складній ситуації також через новий підхід американської адміністрації», — зазначає він.
Тим часом відсутність єдності означає, що Європу розігрують світові супердержави. «Чим довше триватиме цей поділ Європи, тим більше у нас буде страхів і тим більше нас будуть всі розігрувати», — каже експерт.
Генерал Пацек не сумнівається, що Європа повинна створити сильнішу систему оборони, якщо вона хоче уникнути майбутніх загроз. Його військовий досвід свідчить про серйозні недоліки європейської обороноздатності. «Європа сильна, Європа багата. Європа має великий валовий внутрішній продукт. Тільки Європа дуже розходиться всередині себе і її розігрують», — наголошує генерал.
«Але чим більше посилиться Європа, тим менший ризик подальших агресивних дій Росії». «Якщо ми дійсно не хочемо боятися цієї війни, давайте щось з цим робити», — додає він.
Генерал Пацек у розмов із порталом onet.pl підсумовує, що ключем до виживання та безпеки Європи є її консолідація та здатність діяти як єдиний організм.
**
«Мистецтво вижити». Матеріал про те, як польські, канадійські та чеські бойові медики навчають у Лодзі солдатів з України, публікує щомісячне видання Polska Zbrojna.
Заняття, під час яких українці здобувають знання, що можуть врятувати не одне життя, відбуваються у Військовому центрі медичіної підготовки в Лодзі. Їх проводять у межах Місії ЄС з військової допомоги на підтримку України (EUMAM Ukraine). Як нагадує автор статті Якуб Заґальський, Польща від початку відігравала ключову роль у цій місії, готуючи на території Респубілки Польща екіпажі танків, солдітів механізованих війскЮ саперів, фахівці з ремонту військової техніки, а також бойових медиків.
Як зазначає публіцист, польських медиків підтримують колеги з Канади та Чехії. У 2022 році українська сторона звернулася із потребою термінової підготовки якнайбільшої кількості осіб. На приктиці це означає, що на курси до Польщі потрапляютб нині особи, які мають невеликий або нульовий досвід у наданні шпитальної допомоги або першої домедичної допомоги.
Зі статті дізнаємося, що увесь курс триває два місяці. Заняття проводяться шість днів на тиждень у модулях із зростаючим рівнем складності. Передусім курсанти навчаються зупинці кровотеч, які під час збройного конфлікту є найчастішою причиною смерті. Солдати з України навчаються також як справлятися із травмами кінцівок, грудної лкітки, що можуть призвести до шоку і посттравматичної зупинки серця. Наприкінці вишколів вони навчаються складних питань, пов’язаних із медикаментозною терапією та аналізуванням життєво важливих ознак.
Українські солдати навчаються також навичкам, що є корисними на полі бою, наприклад, способам переміщення на замінованій території або динамічній евакуації із пораненим. Практичні навчання відбуваються у реалістичних умовах, з використанням транспортних засобів та військових приладів. Із колонок чути бойовий шум, а спеціальні машини створюють дим. За словами організаторів вишколів, важливий реалізм, аби якнайбільше наблизитися до ситуації, в якій дехто вже був, а дехто тільки потрапить. Завядки цьому курсанти будуть більш свідомі того, що на них чекає, а це позитивно вплине на їхній моральний дух та психічний стан.
Т.А.