«Путін рано чи пізно розлютить Трампа. Але що з того? Росія — це не Україна, у США немає інструментів впливу, щоб притиснути Кремль до стіни», — каже в інтерв’ю журналіст «Белсата» Міхал Кацевич, автор книжок про війну в Україні та путінську Росію. Співрозмовник також наголошує, що Кремль втягнув Сполучені Штати в небезпечну гру, ціна якої для Америки буде колосальною: «За два місяці Америка перестала бути для світу надійним союзником. Це вже сама по собі велика перемога Росії і Путіна».
За словами Кацевича, «Путін грає у свою гру. Він знає, що умови, які ставить, неприйнятні для України. Він також знає, що американці дуже поспішають закінчити війну. Додаючи одне до іншого, Путін хоче, щоб американський тиск знову перейшов на Україну, щоб Україна знову була поганим хлопцем, який хоче продовжувати воювати. Путін хоче, щоб Трамп допоміг йому зламати Україну або зламати її за нього».
**
На думку підполковника запасу Мацея Коровая, «якщо конфлікт обмежиться Європою, Росія може бути готова напасти на НАТО набагато раніше, ніж за 10 років». «Якщо санкції знімуть, і ситуація на українському фронті заспокоїться, вони відновлять свої сили за 2-3 роки», — каже він. Військовий погоджується із оцінками данської розвідки, що через два роки Росія може загрожувати країнам Балтії, а протягом п'яти років вести війну з європейськими країнами НАТО. «Незважаючи на те, що станеться, Росія буде вести свою політику військовими методами, бо більше немає "м’якої сили"», — додає Мацей Коровай.
Військовий нагадує, що російська армія налічує понад 1,5 мільйона солдатів. «Вона дуже виснажилася, але використовуючи кривавий досвід, росіяни змінили військову доктрину та спосіб функціонування збройних сил. Від вторгнення в Україну повітряна куля, якою була сила російської армії, луснула, але її знову надувають. Ця армія не в змозі йти швидко вперед, але вона стала багатшою на досвід трьох років війни. Це дуже серйозна загроза для Європи. На відміну від росіян, ми не маємо ані досвіду на полі бою, ані можливості швидкого відновлення чи поповнення своїх збройних сил у випадку збройного конфлікту», — застерігає Мацей Коровай.
**
«За кілька тижнів президентства Дональда Трампа все змінилося. Ми не повинні дивуватися, бо більшість своїх дій Трамп анонсував під час виборчої кампанії. Але ніхто не вірив, що прогнози справдяться так швидко. І все це в атмосфері брутальних звинувачень і лайки. Версаль закінчився», — пише Роберт Валенцяк.
«Відчуття європейців, що американці та росіяни ставляться до них, як до багатої спадкоємиці, яку можна легко пограбувати, посилюється черговими заявами Трампа та Путіна», — додає автор і нагадує про заяву Путіна, що «Європа матиме дешевий російський газ».
І згадка про газ тут невипадкова. «Коли кілька тижнів тому Трамп оголосив про мирні переговори з Росією, ціни на Московській біржі відразу підскочили. І найбільше акції "Газпрому". Важко припустити, що "Газпром" продаватиме газ Америці. Покупцем може бути тільки Європа. А її немає в переговорах. Тож про що мова?» — запитує автор.
Він звертає увагу, що підказкою може бути наступна інформація про те, що у Швейцарії тижнями ведуться переговори про відновлення роботи газопроводу Nord Stream 2. Відремонтована магістраль постачатиме газ до Європи. Але структура власності буде іншою — до німців і росіян приєднаються американці. Ідея — американці та росіяни об’єднують зусилля, щоб заробити гроші на Європі. Що вони вносять? Росіяни — газ, який вони не можуть нікому продати. Американці — підкований черевик, за допомогою якого вони мають намір змусити Європу зняти санкції, — пише Роберт Валенцяк.
**
«Польська бомба. Чи може Польща стати ядерною державою і як?» — розмірковує на шпальтах тижневика Sieci публіцист та експерт з безпеки Марек Будзіш.
«Малоймовірно, що американці погодяться на те, щоб Польща розпочала самостійну ядерну програму. Що в будь-якому випадку було б дуже важко. Але метою наших політиків має бути вступ Польщі до програми Nuclear Sharing, а це означає як будівництво установок для зберігання ядерних зарядів, так і підготовку польських пілотів», — зазначає автор.
«Із наближення закінчення війни, із погіршенням атлантичних відносин, повертається питання ядерного стримування, нерівноваги потенціалів між європейськими державами та Росією. Раніше європейці почувалися порівняно безпечно, вірячи в силу американських гарантій, однак тепер ця довіра тане. На порядку денному питання, що зробити, аби Росія не використала своєї переваги. За оцінками експертів, разом Франція і Велика Британія мають приблизно 515 ядерних боєголовок, натомість перевага Росії тільки у цій сфері щонайменше удесятеро більша. Якщо брати до уваги потенціал тактичної ядерної зброї, то ситуація ще гірша. Європейці взагалі не мають таких можливостей, а росіяни, за найобережнішими підрахунками, можуть мати навіть 1,8 тисячі боєголовок та декілька сотень засобів їх перенесення — від торпед до ракет й артилерії, розгорнутими включно із Калінінградською областю», — наголошує Марек Будзіш.
**
«Велика перемога Путіна та його автократичних союзників», «величезний подарунок ворогам Америки» — такі коментарі лунають від політиків, дипломатів і журналістів після кроку Дональда Трампа. Американський президент вирішив припинити діяльність таких ЗМІ, як «Радіо Свобода» та «Голос Америки», що десятиліттями були альтернативою ЗМІ, контрольованим авторитарними режимами.
Критики цього рішення вказують на обидві радіостанції як на важливий елемент американської «м’якої сили» та символ американської демократії для суспільств з авторитарними режимами, згадуючи їх роль як альтернативи офіційній пропаганді в країнах Східного блоку. Вони відігравали подібну роль після закінчення Холодної війни, розслідуючи корупцію, зловживання і воєнні злочини в Росії та переслідування уйгурів у Китаї, але також відігравали роль у країнах, які переживають демократичний регрес, таких як Грузія.
«Скасування грантової угоди для "Радіо Вільна Європа"/"Радіо Свобода" буде величезним подарунком для ворогів Америки», — заявив колишній президент «Радіо Вільна Європа» Стівен Капус.
Портал цитує теж експосла США в Москві Майкла Макфола: «Велика перемога Путіна та його автократичних союзників».
Т.А.