Польські медіа передусім активно порушують тему виборів президента Польщі, перший тур яких відбудеться 18 травня.
Портал Wprost пише про вплив російської пропаганди на передвиборчу кампанію, зокрема про використання української теми в пропагандистських меседжах.
«Білоруська та російська сторони продовжують дії, про які ми знаємо вже багато місяців. Важко вказати на якусь суттєву новинку в цьому, йдеться про тривале просування антиукраїнського, антиамериканського, антинатовського та антиєвропейського наративів, мета яких — залякування поляків нібито українізацією Польщі, а також тим, що Польща нібито штучно втягнута у війну, яку Росія розв’язала в Україні», — каже в інтерв’ю для Wprost доктор Міхал Марек.
11:17 prsa.mp3 «Брудна гра Лукашенки й Путіна проти Польщі». «Україна в руїні». Огляд польських медіа
«Україна в руїні» — так називається публікація Ґжеґожа Рудніка на шпальтах тижневика Przegląd. У статті автор розмірковує, як функціонує українська економіка сьогодні і що її чекає в майбутньому.
«Сьогодні Україна є найбіднішим куточком Європи. За оцінками, у 2025 році ВВП на душу населення становитиме 2 218 доларів. (Для порівняння: у Молдові, яку роками вважали ізгоєм Старого континенту, — 3 867 доларів США.) На душу населення білоруса ця сума становитиме 6 632 долари США, а на душу населення поляка — аж 18 000 доларів США», — зазначає автор.
«Внаслідок російської агресії Київ втратив більшу частину важкої та гірничодобувної промисловості. Запорізька електростанція перейшла під контроль Росії. Половина електростанцій була знищена бомбардуваннями. Тому не промисловість, а сільське господарство та переробка агрохарчової продукції є основою української економіки сьогодні. У цьому секторі домінують потужні компанії, які володіють сотнями тисяч гектарів родючих земель», — читаємо у статті.
Польський правий портал Fronda.pl у статті «Перемога чи поразка України?» вивчив здобутки й втрати Києва у великій війні з Росією.
«Основні цілі України в цій війні є дзеркальним відображенням цілей Росії. Іншими словами, Україна намагається зберегти свою державність, незалежну від Москви, свою національну ідентичність, свою армію, а також перспективи розвитку своєї держави та відкритий шлях інтеграції із Заходом, у чому Київ бачить шанс на краще майбутнє для себе. Мета повернення всіх втрачених територій, хоча й неодноразово декларувалася українськими політиками, є радше метою-максимумом для України, але не абсолютним пріоритетом для Києва», — зауважує Fronda.
«Станом на сьогодні Україна ефективно виконує своє головне завдання у війні, але її майбутнє залишається під питанням. Чи вдасться їй після підписання перемир’я зберегти наявний демографічний потенціал? Чи матиме вона фінансову та військову підтримку Заходу, яка дозволить їй утримувати ту велику та досвідчену армію, яку вона має? Чи вдасться їй провести реформи, зменшити корупцію та насамперед зберегти й розширити збройну промисловість, яку їй вдалося побудувати з нуля під час війни? Відповіді на ці питання ми дізнаємося за 5–8 років», — підсумовує автор.
Чому російські солдати не бунтують проти війни в Україні? Цим питанням на шпальтах порталу Defence24 цікавився польський журналіст Адам Явор.
«Війна Росії проти України триває вже понад три роки і стає дедалі жорстокішою. Незважаючи на величезні людські втрати, жорстоке поводження з боку командирів та систематичні приниження, російські солдати не вдаються до масових заколотів. Як можливо, що навіть перед обличчям так званих ”м’ясних штурмів”, коли тисячі молодих новобранців гинуть на фронті, російські солдати надалі виконують накази?» — питає автор.
Багатогранний аналіз джерел — від звітів з поля бою до свідчень дезертирів та офіційних документів — приводить до висновку, що ключовими є чотири фундаментальні фактори: репресивна культура «дідівщини» та насильства в російській армії, кремлівська пропаганда, фінансові стимули, поєднані з терором, та повна безкарність за злочини.
«Саме це поєднання гарантує, що солдати навіть перед обличчям відвертих воєнних злочинів залишаються вірними своєму командуванню та не намагаються масово бунтувати», — відповідає Явор на своє питання.
У січні та лютому 2025 року імпорт зрідженого природного газу (ЗПГ) зріс на 5%. Тим часом Брюссель ще не ухвалив план відмови від російського газу. Про це пише Томаш Вінярський на порталі BiznesAlert.pl.
Загальний імпорт ЗПГ до ЄС у 2024 році зросте на 18% порівняно з 2023 роком, а ціни досягли рівнів майже в чотири рази вищих, ніж на початку 2021 року.
Середня вартість російського ЗПГ у четвертому кварталі 2024 року була на 274% вищою, ніж у першому кварталі 2021 року, а в річному обчисленні — приблизно вдвічі вищою, ніж у 2021 році.
Крім цього, експорт ЗПГ з Росії до ЄС за перші два місяці 2025 року продовжує зростати: 3,92 млрд кубометрів на противагу 3,74 млрд за аналогічний період минулого року. Очікується, що лідируватимуть в імпорті газу з Росії французи та німці.
Опрацював Тарас Андрухович