Стаття «Гра з емоціями» Кароліни Роґальської — про відтворення за допомогою чатботів померлих близьких і рідних — розповідає про 38-річного комп’ютерного графіка Марека, який бавиться на фейсбуку в групах, пов’язаних із обробкою фотографій. Оскільки не всі дають собі раду з технічними питаннями, то Марек почав допомагати іншим учасникам груп, переважно старшого віку й дуже скоро мав уже кілька десятків «оживлених» покійників, тобто перероблених за допомогою спеціальних програм фотографій таким чином, що померла особа обіймає чи цілує того, хто біля неї на фотографії.
Марек активно допомагав людям, які зверталися до нього з проханням, аж доки не звернулася до нього жінка, яка рано втратила єдиного сина й за багато років не змогли примиритися з утратою. Відчуваючи її надто емоційні реакції, Марек зрозумів, що більше не буде на себе брати моральну відповідальність за гру з емоціями, результати якої можуть бути непередбаченими.
А втім, продовжує авторка матеріалу, інші охочі вже давно рушили далі й створюють цифрові копії померлих людей — наприклад, відомих акторів, із якими невдовзі кожен охочий зможе поспілкуватися, попри факт, що ті померли.
Доктор Лукаш Ґрала, експерт з ШІ, футуролог і член Польського товариства ШІ передбачає, що «віртуальне „воскресіння” мертвих буде все популярнішим», але водночас пояснює, що йдеться про «візії, які добре продаються, а не про реальність». А однак деякі актори, як Брюс Віліс, скажімо, вже сьогодні укладають «цифровий заповіт» на право використання свого посмертного зображення. Доктор звертає увагу на законодавчу прірву між світом мертвим і світом живих у галузі ШІ, бо захист особистих даних охоплює лише живих. Етично, каже він, дійде до розмивання меж між спогадом і штучно згенерованим наративом.
Психологиня й психотерапевтка Катажина Вельох розглядає проблему в аспекті переживання жалоби. Вона оцінює, що в ситуації «оживлення» може не відбутися закриття акту жалоби, а це призводитиме до депресії та тривожних розладів.
Newsweek/С.Ч.