Herito — двомовний щоквартальник, присвячений спадщині та культурі Центральної Європи, який видається з 2010 року Міжнародним культурним центром у Кракові польською та англійською мовами. Прекрасно ілюстрований.
Головний редактор «Herito» з 2010 по 2025 рік, проф. Яцек Пурхля пише на сторінці квартальника:
«Ми сподіваємося, що він стане унікальним форумом для обговорення ідентичності, культури, сьогодення та майбутнього. Видання зосереджується на питаннях місця та пов’язаних із ним рефлексій, простору та його значень, а також географії уяви та пам’яті». Редактор наголошує, що в центрі уваги квартальника перебуває Центральна Європа як унікальна частина Старого континенту, «де політичні кордони змінювалися набагато швидше, ніж культурні».
«Центральна Європа — це наша доля, а не територія зі строго визначеними межами. Її ідентичність ґрунтується на суперечностях, які часто призводили до творчої напруги», — проголошує редактор.
Відтак зрозуміло, що квартальник зосереджується на пам’яті й ідентичності, матеріальній і нематеріальній культурі, ідеях і цінностях Центральної Європи.
«Наша пам’ять та ідентичність також є спадщиною. А тому зростає значення культурної спадщини, адже спадщина — це використання минулого для сучасних цілей».
Черговий 57-й випуск квартальника Herito неочевидно, але безпосередньо торкається українців, адже присвячений він спадщині Банату — історичному краю між Дунаєм, Нижньою Тисою, річкою Муреш і Трансільванськими Альпами з центром у місті Тімошіара. Чотири хвилі української імміграції живуть на цих землях. На превеликий жаль, культура місцевих українців не відображена у квартальнику.
Письменниця, перекладачка й викладачка університету в Тімішоарі Адріана Бабеті в статті «Банат — ельдорадо між кордонами» окреслює цю територію як «провінцію завжди на окраїні, завжди між кордонами», а відтак і ментальність визначає як «стан прикордоння». Авторка розглядає її ознаки в таких проявах місцевої культури й думки, як орнітологічна книжка, рукопис про історію євреїв, народне свято й літературну кав’ярню.
Назви птахів у книжці подані латиною, а також румунською, сербською, угорською, німецькою й англійською мовами. Місцевий музей публікує праці, які лишив у рукописах колишній директор музею, а серед них — історія місцевих євреїв. Перекладена з німецької сербською мовою місцевим румунським журналістом.
Народне свято свинозабиття включає конкурс на якнайшвидше порціонування м’яса кабана. Команди з Румунії, Угорщини й Сербії змагаються в цьому конкурсі, й нікому не приходить до голови, — пише авторка, — назвати це свято міжнародним. Таким є приклад природного співжиття представників різних націй на цій території.
А від 2000 року за ініціативи фундації з показовою назвою «Третя Європа», з якої вибрунькувався пізніше Центр студій над Центральною Європою, й часопису «Горизонт» із Тімошіари створено мандрівну літературну кав’ярню, яка раз на місяць відкривається в тих місцевих кав’ярнях трьох країн, які погодяться надати приміщення.
Авторка занурюється в минуле Банату, нагадуючи що його називали міжетнічним ельдорадо. Оскільки тут вживалися та співдіяли в різних конфігураціях, залежно від епохи, румуни, серби, німці, угорці, євреї, роми, словаки, хорвати, болгари, українці, поляки, італійці, турки, татари, чехи, греки, вірмени, французи, росіяни, араби. 8 релігій. І завжди високий рівень освіти, видавництв і багатомовності.
Квартальник містить також інші статті про історію та сучасність Банату, зокрема польської, чеської, сербської громад Тімошіари, розповідає про міти й розвінчує міти про цю місцевість, розповідають про різні явища культури – народної — як народний місцевий одяг, так і ненародної — як діяльність румунсько-німецької групи Aktionsgruppe Banat у 1970-ті, зрештою забороненої комуністичною владою, або діяльність груп мистецького синтезу чи перформерів 111 і Sigma, окремих художників і архітекторів.
Herito/С.Ч.