За даними видання «Dziennik Gazeta Prawna», випадок зі шпигуном у Міноборони Польщі може бути лише «верхівкою айсберга», адже в урядових установах зазвичай не перевіряють кандидатів на роботу. На відміну від Агентства внутрішньої безпеки та Служби військової контррозвідки, де перевірки обов’язкові, у цивільній службі працевлаштування відбувається через конкурси, а доступ до вищих посад отримують фактично без ретельної верифікації.
З’ясовано, що значна частина керівників — близько 3,5 тисяч осіб у державній адміністрації — не має допуску до таємної інформації, а якщо і має, то найнижчий рівень. Процедурам перевірки безпеки часто не хочуть підлягати навіть звичайні чиновники, бо це потребує додаткових зусиль. Формально робота з секретними матеріалами має відбуватися у спеціальній канцелярії на комп’ютері за склом без доступу до інтернету та в присутності службовця у формі.
Водночас профспілки вважають, що шпигуни можуть працювати скрізь, не обов’язково на посадах із доступом до таємних документів. Особливу небезпеку, за словами експертів, становлять зовнішні компанії обслуговування. Прибиральники, серед яких часто є іноземці, працюють у міністерських кабінетах і виносять сміття, куди інколи замість знищувачів потрапляють важливі документи.
Шпигувати можуть також охоронці. Крім того, продовжують працювати особи, пов’язані з колишніми організаціями польсько-радянської дружби, які колись були легальними. На думку профспілок, кожен працівник адміністрації має проходити перевірку, а кандидати на керівні посади — заповнювати детальну анкету безпеки.
Водночас чиновники визнають, що процедура доступу до секретних документів складна та втручається навіть у приватне життя, через що охочих отримати допуск небагато. У результаті, як зазначає автор, система захисту державної адміністрації «дірява, як швейцарський сир»: багато осіб на високих посадах не мають необхідних дозволів на роботу з таємними матеріалами.
Dziennik Gazeta Prawna