Світ поступово входить у геополітичну реальність, про яку давно мріяв Кремль. Але водночас дедалі очевиднішими стають і слабкі місця Росії. Про це в інтерв’ю польському тижневику Newsweek говорить політологиня Ганна Нотте, керівниця євразійської програми Центру досліджень нерозповсюдження імені Джеймса Мартіна в Берліні.
За її словами, Путін може залишатися відносно оптимістичним щодо продовження війни проти України, однак підстав для оптимізму щодо майбутнього самої Росії значно менше. У Москві очікували, що президент США Дональд Трамп суттєво послабить підтримку Києва або змусить Україну до компромісу, але цього не сталося. Попри певні обмеження допомоги, Сполучені Штати не відмовилися від підтримки України і не вийшли з НАТО, як розраховував Кремль.
Нотте також звертає увагу, що після ударів США по Ірану у Москві ще більше переконалися, що Вашингтону не можна довіряти, а російська ядерна риторика стала ще жорсткішою. Водночас Путін розуміє, що швидко змусити Україну капітулювати він не здатен, адже український опір виявився значно сильнішим, ніж очікували у Кремлі.
08:47 01EB4D12.mp3 Огляд польських медіа: Геополітика війни, антиукраїнська політика Орбана та зміни для українських дітей у Польщі
У польському тижневику Do Rzeczy вийшла стаття під заголовком «Israel first!», у якій аналізують причини особливо тісних відносин між президентом США Дональдом Трампом та прем’єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу, а також політичні наслідки цієї співпраці для Близького Сходу і американської політики. Автор пише, що війна між Ізаїлем та «Хамасом» знову поставила питання про роль США у регіоні. На думку оглядача, позиція Трампа у цьому конфлікті була однозначною: повна підтримка Ізраїлю і жорстка лінія щодо його ворогів. У статті підкреслюється, що така політика має кілька причин.
Перша — стратегічна. Ізраїль розглядається Вашингтоном як ключовий союзник США на Близькому Сході та важливий елемент стримування Ірану. Тому підтримка ізраїльської безпеки фактично означає підтримку американських інтересів у регіоні. Друга причина — внутрішня політика США. Автор зазначає, що серед виборців республіканців, особливо в русі MAGA, існує сильна симпатія до Ізраїлю. Третій фактор — особисті та політичні зв’язки.
Про зміни у російській армії пише польський портал Defence24.pl. Після чотирьох років повномасштабної війни Росія поступово перебудовує свої збройні сили. Вторгнення 2022 року показало слабкість моделі війська, розрахованої на коротку операцію і швидку перемогу. У другій половині 2022 року Москва перейшла до стратегії війни на виснаження.
Російська армія збільшує чисельність, посилює роль артилерії, укріплень і позиційних боїв, а також активно використовує безпілотники. Одночасно змінюється структура війська — від компактної професійної армії Росія поступово рухається до масової моделі, здатної вести довготривалий конвенційний конфлікт. Водночас можливості російської оборонної промисловості залишаються обмеженими, тому значна частина техніки відновлюється за рахунок старих радянських запасів.
Польський тижневик Wprost пише про можливий політичний перелом в Угорщині та про те, як тема України використовується у виборчій кампанії прем’єр-міністра Віктора Орбана. За словами політолога Войцеха Пшибильського, правляча партія Фідес втрачає мобілізацію своїх виборців, а опозиційна партія «Тиса» Петера Мадяра має значну перевагу в опитуваннях.
У своїй кампанії Орбан дедалі активніше використовує тему війни Росії проти України і намагається поляризувати суспільство навколо страху перед війною. Однак ефективність цієї стратегії поступово зменшується — після кількох років війни українська тема вже не викликає в угорців такого страху, як раніше.
Водночас у Будапешті продовжують лунати заяви про нібито загрози для угорської інфраструктури з боку України, а суперечки між Києвом і Будапештом можуть ще загострюватися.
Ще одну тему піднімає польський тижневик Tygodnik Powszechny — зміни у правилах навчання українських дітей у Польщі. Після кількох років дії спеціального закону, ухваленого після початку повномасштабної війни, уряд поступово відмовляється від надзвичайних рішень і переводить ці питання у звичайне законодавство про іноземців.
Із навчального року 2026–2027 більшість спеціальних освітніх механізмів буде скасована або інтегрована до загальних норм. У польських школах нині навчається понад 200 тисяч дітей з України, і система освіти стала однією з найбільш культурно різноманітних у регіоні.
Водночас експерти звертають увагу, що частина українських дітей шкільного віку все ще не охоплена польською освітою — вони навчаються дистанційно в українській системі, виїхали з Польщі або їхня освітня ситуація залишається невизначеною.
Підготував Тарас Андрухович