Останній тиждень ознаменувався новою кризою в польсько-українських відносинах. Причиною цього стало рішення президента України Володимира Зеленського надати одному з підрозділів ім’я героїв УПА. Слідом за цим рішенням президент Польщі Кароль Навроцький заявив про свій намір позбавити Зеленського найвищої польської державної нагороди — Ордена Білого Орла. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що рішення Зеленського викликає занепокоєння, коли йдеться про польсько-українські відносини, та завдає удару по історичній чутливості поляків.
Міхал Кацевіч, головний редактор порталу Centrum Europy, що є частиною польського суспільного мовника TVP, ставить питання, чи хтось в Офісі президента України сигналізував, що таке рішення українського лідера призведе до погіршення відносин із Польщею. Публіцист наголошує, що хтось мав би представити аналіз суспільних настроїв у Польщі, ставлення поляків до українців, показати, які емоції викликають інциденти на кшталт «нещасної та безглуздої поїздки молодого українця на Corvette до озера Морське Око або ситуації після концерту Макса Коржа у Варшаві минулого року».
Кацевіч пише, що мало б бути хоча б два речення про те, що з 2022 року суспільні настрої в Польщі змінилися. І тут, як зазначає публіцист, навіть не потрібно пояснень, чому це відбулося. Не треба також спекуляцій про те, що польські популісти та націоналісти підживлюють ці емоції.
«І, звичайно, без заяв, подібних до тих, що були зроблені, наприклад, мером Львова Андрієм Садовим у польських ЗМІ, що такі емоції в Польщі є справою якогось міфічного “російського агента”. Так, усе це добре працює на російські інтереси. Вони наживаються на протиставленні поляків українцям і, безсумнівно, роками розігрують “карту Волині”, використовуючи своїх поплічників як у Польщі, так і в Україні. Це не означає, що обурення багатьох поляків, коли вони бачать, як їхні сусіди ігнорують біль та пам’ять про своїх убитих предків, штучно створене російськими тролями», — пише Міхал Кацевіч на сайті Centrum Europy.
З українського боку лунають аргументи, що сьогодні, під час оборонної війни з Росією, Україні потрібні герої, а інших немає, пише польський публіцист.
«Згаданий вище мер Андрій Садовий каже: ніхто не буде обирати нам героїв. Справді, не буде. Однак ці самі герої, яких Україна зводить на п’єдестал у скрутні часи, мають темну сторінку у своїй біографії. І їхнє бездумне вшанування викликає природну реакцію в Польщі. Для переважної більшості українців УПА справді є борцями за незалежну Україну, що чудово надихає на сьогоднішню боротьбу проти Росії. Червоно-чорні прапори, багато з яких можна побачити на кладовищах загиблих у нинішній війні та в інших місцях, насамперед у Західній Україні, також виконують таку символічну роль. Українці стверджують, що вони не мають антипольського характеру. І все ж полякам це важко зрозуміти», — зазначає Міхал Кацевіч.
Тому, як вважає публіцист, польська влада не могла залишити це без реакції, і президент її продемонстрував. Навроцький заявив про намір позбавити Зеленського Ордена Білого Орла.
«Хоча сама втрата ордена може не мати великого значення для України, акт публічного позбавлення був би особистим ляпасом. І, як ми знаємо, Зеленський може бути невблаганним та надмірно емоційно реагувати в таких питаннях. Це питання сильно вплине на відносини між Україною та Польщею. Не в тому сенсі, що ми раптово припинимо нашу підтримку України. Однак це тимчасово скоротить кількість зустрічей на високому рівні, створивши багато неприємностей та взаємних звинувачень. Це певним чином вплине і на майбутню конференцію з відбудови України в Гданську», — попереджає журналіст.
А все, що було потрібно, — це трохи співчуття та мудрості. З обох сторін, підсумовує Міхал Кацевіч, головний редактор Centrum Europy.
***
«Чи українська діаспора має засудити Зеленського та УПА?» — стаття під таким заголовком була опублікована на сайті Krytyka Polityczna.
Журналістка Олена Бабакова пише про те, що роками українські політики використовували питання УПА як інструмент для того, щоб відвернути увагу виборців від власних недоліків або згуртувати суспільство під одним прапором. Тим часом польські політики та коментатори в моменти ескалації використовують настільки різку мову, що критика політики пам’яті України починає нагадувати гасла, які лунають із Росії, провокуючи спротив навіть серед поміркованих українців.
«Українські еліти не поважають польську чутливість до цього питання, руйнуючи фундамент майбутнього партнерства. Пов’язуючи питання відповідальності за Волинь із продовженням військової підтримки, торгівлі та ставленням до мігрантів і біженців, які проживають у Польщі, польські еліти виглядають відірваними від реальності», — зазначає публіцистка.
Олена Бабакова, яка досліджує міграцію, підкреслює, що зі зрозумілих причин політичні відносини між двома країнами впливають на українську діаспору.
«Про це свідчать як погіршення ставлення до українців та українських біженців, яке фіксується в опитуваннях Центру дослідження громадської думки (CBOS), так і зростання кількості повідомлень про злочини на ґрунті ненависті до поліції. Чи повинна в такому випадку діаспора більше залучатися до політики?» — пише публіцистка.
На це питання неможливо відповісти без уточнення: хто насправді належить до української діаспори? Існує українська національна меншина — 50–70 тисяч осіб, громадяни Польщі, мешканці прикордонних воєводств та нащадки переселенців часів операції «Вісла». Є економічні мігранти, які прибули переважно між 2014 і 2020 роками, — приблизно 700 тисяч осіб. Дослідження Національного банку Польщі показує, що 92% з них працевлаштовані в Польщі. Також є приблизно мільйон біженців, які перебувають під тимчасовим захистом, термін дії якого закінчується у березні 2027 року. Ці групи суттєво відрізняються за політичними правами, рівнем зайнятості, характером праці та майбутніми планами.
«Є українці, які активні в публічній сфері та цікавляться польською політикою і тонкощами двосторонніх відносин, але це невелика група, що складається переважно з людей, які прибули до Польщі десять або більше років тому, — пише журналістка на сайті лівого суспільно-політичного журналу Krytyka Polityczna. — Переважна більшість цікавиться насамперед тим, як вижити в новій країні, знайти та зберегти роботу, орендувати квартиру, забезпечити освіту своїм дітям і підтримувати членів сім’ї, які залишилися на батьківщині. У подібній ситуації перебуває більшість поляків у Німеччині, Норвегії та Нідерландах».
«Не можу сказати, чи підтримують українці в Польщі останнє рішення Зеленського, чи засуджують його. Готова посперечатися, що поза межами громадянсько свідомої спільноти, яка складається з активістів та культурних діячів, більшість просто не думає про це», — продовжує Олена Бабакова.
Українська діаспора, на жаль, наразі не є впливовим учасником польсько-українського діалогу. Вона радше є заручником погіршення відносин між Варшавою та Києвом, підкреслює журналістка.
Незважаючи на той факт, що, за оцінками Deloitte та Агентства ООН у справах біженців у Польщі (UNHCR), українці забезпечили зростання ВВП Польщі на 2,7%, а податки та внески, сплачені громадянами України, з лишком покривають державні витрати на підтримку біженців, українці, які проживають у Польщі, частіше відповідатимуть за зернову кризу, Пшеводув чи полк «героїв УПА», ніж асоціюватимуться зі своєю сумлінною працею та сплаченими внесками на медичне страхування, підкреслює у своїй статті «Чи українська діаспора має засудити Зеленського та УПА?» Олена Бабакова.
***
Тему економічних мігрантів продовжує на своїх шпальтах впливове польське видання Rzeczpospolita. Там була опублікована стаття під заголовком «У Польщі є галузі економіки, які більше не зможуть обійтися без мігрантів».
У середньому кожен четвертий працівник адміністративних та допоміжних служб, включно з агентствами з працевлаштування, компаніями з прибирання та охоронними фірмами, є іноземцем. Іноземці становлять значну частку — понад 16% працевлаштованих у готельно-ресторанному секторі (HoReCa), а також у секторі TSL, тобто транспорту та логістики (понад 14%). Будівельна галузь також значною мірою залежить від праці економічних мігрантів, згідно з аналізом експертів Deloitte, включеним до «Звіту про міграцію», підготовленого спільно з Інститутом громадських справ та дослідницькою компанією Ipsos.
«Зараз знайти польських працівників нереально. Старші працівники виходять на пенсію, а робота зі збору врожаю занадто важка для молоді», — каже Павел Вавжищак, технічний директор компанії Polana, одного з найбільших виробників лохини в Польщі.
Роботодавці, дослідники та економісти оцінюють, що в галузях зі значною часткою трудових мігрантів відмова від їхньої праці вже не розглядається як реалістичний варіант.
«Нестача іноземних працівників значно обмежить масштаби діяльності в цих галузях; посилення конкуренції за працівників підвищить витрати на робочу силу, а отже, і ціни на продукцію та послуги», — пояснює Александер Лашек, керівник команди економічного аналізу Deloitte та співавтор звіту.
centrumeuropy.pl, Krytyka Polityczna, Rz/Д.Ю.