«Мости замість шансів» — стаття під таким заголовком була опублікована у тижневику Dziennik Gazeta Prawna Magazyn na Weekend. У ній журналіст видання Вітольд Сокала пише про Конференцію з відновлення України, яка минулого тижня пройшла у Ґданську, а також ширше — про значення польсько-українських відносин для регіону.
«З моєї точки зору, (відсутність президента України Володимира Зеленського на заході, — прим. ред.) можливо, навіть означає ефективніше проведення конференції без зайвої напруги. Я сприймаю це як сигнал до деескалації», — цитує видання слова прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска.
Автор статті зазначає, що, ймовірно, більшість присутніх погодилася з ним, адже вони прибули на цей захід, щоб планувати майбутню співпрацю та вести бізнес, а не брати участь у черговій престижній політичній перепалці, яка з точки зору бізнесу є дисфункційною. Тим часом, як пише Вітольд Сокала, прем'єр-міністерка України Юлія Свириденко, яка очолювала українську делегацію, значно краще підходить до такого прагматичного діалогу, ніж Зеленський. Саме тому представники бізнесу з полегшенням сприйняли той факт, що на конференції також не буде президента Польщі Кароля Навроцького.
«Усі при цьому усвідомлювали, що Київ сприймає зниження протокольного рівня представництва як демонстрацію неприязні до Польщі — якби це було можливо, то вони взагалі бойкотували б конференцію. Річ у тому, що, окрім господарів у Ґданську, там були також ключові європейські політики та особи, які ухвалюють рішення у сфері політики та економіки, а образити їх українці не могли собі дозволити», — читаємо на сторінках тижневика.
Програма Конференції з відновлення України добре демонструє, які сфери співпраці з Україною сьогодні є пріоритетними для західних партнерів. Передусім це транспортна та енергетична інфраструктура, цифрова трансформація і нові технології, а також умови участі приватного капіталу у майбутній відбудові та інвестиціях. Для України все це пов'язано із серйозними викликами: необхідністю обмежити корупцію, реформувати систему державних закупівель, зробивши її прозорішою, а також забезпечити фінансову безпеку у широкому розумінні цього поняття, пише Вітольд Сокала.
При цьому, за словами публіциста, коментарі напередодні конференції, а також деякі панелі показали, що реалізувати ці завдання буде складніше, ніж здається багатьом партнерам.
«Українці мають схильність не лише завищувати ставки у грі з Польщею, а й діяти так само щодо інших, значно сильніших партнерів, намагаючись змусити їх прийняти умови, вигідніші для себе та для тих, хто отримує вигоду від нинішньої системи, що функціонує сьогодні в Києві», — читаємо на сторінках Magazyn na Weekend.
Водночас публіцист зазначає, що психологічно це можна зрозуміти, адже українці нині перебувають на піднесенні: їм вдалося ефективно перерізати російську логістику в Криму, завдавати ударів по Москві та паралізувати частину нафтопереробної промисловості агресора.
«Після років тривоги через можливий прорив фронту російськими військами і їхній тріумфальний вхід до Києва дедалі реальнішою видається перспектива саморуйнування московського режиму внаслідок військових поразок, різкого погіршення економічної ситуації та зростання антивоєнних настроїв у російському суспільстві. Саме цим зумовлені самовпевнені заяви самого Зеленського про те, що "Україна вирішить, хто представлятиме Європу на мирних переговорах", опір зовнішньому контролю за розподілом міжнародної допомоги чи спроби розігрувати різних політичних і бізнес-партнерів один проти одного. Головні західні гравці, які у минулому вже за необхідності охолоджували надмірний оптимізм українських лідерів, зараз не піддаються емоціям. Просто вони холоднокровно прорахували всі переваги й ризики», — читаємо на сторінках видання Dziennik Gazeta Prawna Magazyn na Weekend.
***
«Це висока температура чи гангрена?» — так видання Newsweek назвало матеріал, присвячений останньому скандалу в Польщі навколо системи охорони здоров’я.
Все почалося з інформації про те, що 28-річний Давід Кацпшик, депутат варшавської міської ради від Громадянської коаліції, який працював координатором у відділенні невідкладної медичної допомоги в Південній лікарні, заробив за рік понад 1,5 мільйона злотих і відкрив VIP-зал, де його колег із політичної коаліції обслуговували без черг.
Більшість політиків Громадянської коаліції обурені Кацпшиком, через якого партія вже кілька днів змушена захищатися, а в медіа з’являються все нові деталі. «Окремо про кожну з цих історій можна було б забути за кілька днів, але цей серіал, здається, не має фіналу», — читаємо в тижневику.
Історія депутата-лікаря-мільйонера Кацпшика є політично токсичною для партії, оскільки спалахнула у вкрай невдалий момент і стосується великих грошей та демонстрації зверхності влади. «Від депутата району Урсус, можливо, в політиці залежало небагато, але він мав партійний квиток команди Дональда Туска, а мало що так дратує виборців, як VIP-зали для обраних знайомих», — йдеться в статті.
Крім того, авторка тексту Домініка Длугош цитує свого співрозмовника, який вказує на можливу політичну відповідальність мера Варшави Рафала Тшасковського: «А це не Рафал випадково хвалився цією лікарнею? Це не він її контролює? Не його люди там сидять?»
Ратуш не надто переконливо пояснює ситуацію: VIP-залу офіційно не існувало, адже її ніхто не відкривав. «З попередніх даних відомо, що Давід Кацпшик мав доступ до приміщення, яке належало Варшавському центру хірургії хребта. Також відомо, що лікар використовував його без дозволу. Ми з’ясовуємо це в межах аудиту. Чиновники перевіряють функціонування та використання приміщення, а також оцінюють механізми документування та контролю його використання. Встановлення того, хто фізично і коли перебував у приміщенні, належить до компетенції прокуратури, яка проводить слідчі дії», — йдеться в заяві варшавської влади.
Це означає, що ніхто не контролював того, що відбувалося в лікарні, і як поводився молодий координатор.
Водночас почала з’являтися інформація, що Давід Кацпшик готувався обійняти посаду заступника директора лікарні Міністерства внутрішніх справ та адміністрації. А хто керує цим відомством? Голова варшавського осередку Громадянської коаліції Марцін Кєрвінський — генеральний секретар партії та близький соратник Туска.
Кацпшика пов’язують із Кєрвінським, який нібито підтримував його у внутрішньопартійній боротьбі. Однак, як підкреслюють співрозмовники журналістки Newsweek, молодий політик був надзвичайно зарозумілим і нахабним, що зрештою призвело до втрати підтримки навіть у свого протеже. Два роки тому саме Кєрвінський заблокував його участь у виборах до Ради Варшави.
«Коли я чую колег із варшавських структур, які кажуть, що вони нічого не знають і не знають цього лікаря, мені хочеться блювати. Серйозно? То навіщо ви тут?» — обурюються співрозмовники журналістки. При цьому сама журналістка застерігає, що локальна партійна війна може мати відлуння по всій країні.
***
На сторінках видання Plus Minus читаємо колонку польського публіциста Ґжеґожа Пшебінди. Він пише про те, що Український інститут національної пам’яті нещодавно усунув пам’ятник Міхаілу Булгакову, який від 19 жовтня 2007 року стояв перед його київським будинком-музеєм. «Все це відбувається в межах дерусифікації, мета якої — замінити російських та радянських патронів українськими. У подібних випадках часто чую аргумент, що “ті, на кого напали, завжди мають рацію”. Але чи це дійсно так?» — пише польський публіцист.
Одночасно Ґжеґож Пшебінда висловлює занепокоєння тим фактом, що президент України Володимир Зеленський вшанував пам’ять УПА, присвоївши одному з підрозділів Збройних сил України ім’я цієї формації. «Цього навіть не змінює нещодавня шокуюча заява заступника міністра науки та освіти Анджея Шептицького, який порівняв членів УПА з польськими “проклятими солдатами”. Хіба що заступник міністра мав на увазі саме Ромуальда Райса “Бурого”, який відповідає за криваву пацифікацію білоруських сіл на Підляшші у 1946 році», — пише публіцист.
Тим часом, як читаємо на сторінках Plus Minus, Булгаков ще може знадобитися українцям. «Хоча він з глибокою недовірою оцінював український національний рух 1918 року, (...) за іронією долі один із найновіших українських дронів був названий “Бегемот”. Це ім’я могутнього, апокаліптичного монстра з Книги Еноха, якого Булгаков навмисно, наперекір, помістив у шкіру товстого чорного кота у своєму шедеврі, і сьогодні він знову повертається до своєї руйнівної первинної натури», — пише Ґжеґож Пшебінда.
«Мені це також нагадує початок роману-епопеї, коли Воланд на лавці біля Патріарших ставків анонсував своїм співрозмовникам “дуже цікаву історію” — за мить до того, як Берліоз був обезголовлений на трамвайних коліях. Однак мені здається, що навіть Воланд не міг би передбачити настільки жахливо “цікавих історій”, які щодня приносить ця війна», — читаємо на сторінках видання Plus Minus.
Newsweek, Magazyn na Weekend, Plus Minus/Д.Ю.