Тижневик Newsweek аналізує можливу боротьбу за владу в Росії після Владіміра Путіна. Видання звертає увагу на те, що, хоча Путін після конституційних змін формально може залишатися при владі до 2036 року, питання його наступника вже стає предметом політичних дискусій. Серед можливих претендентів згадується Дмитрій Патрушев, син колишнього секретаря Ради безпеки Росії Ніколая Патрушева.
Водночас Newsweek застерігає від спрощеного сценарію, за якого зміна президента автоматично означатиме зміну політичної системи. У Росії немає прозорого механізму передачі влади, а справжня боротьба, на думку авторів, може відбуватися між силовиками, спецслужбами, чиновниками та різними групами впливу. Видання також наводить дані, згідно з якими 60 відсотків росіян вважають, що після Путіна країною керуватиме він сам або хтось із його найближчого оточення. Отже, зміна керівника Кремля не обов’язково означатиме відмову Росії від путінської політики.
Тижневик Sieci тим часом пише про можливу появу нового центру політичної конкуренції в Україні. У матеріалі Марека Будзіша «Федоров проти Зеленського» йдеться про колишнього міністра оборони Михайла Федорова, який після звільнення з уряду почав публічно виступати за проведення президентських виборів.
Автор наголошує, що Федоров прямо не заявляв про намір балотуватися, однак його активність може свідчити про початок формування окремої політичної позиції. У матеріалі це пов’язують також із корупційними розслідуваннями, діяльністю НАБУ, контактами українських антикорупційних органів зі США та можливим формуванням «третьої політичної сили».
10:53 00840D59.mp3 Польські медіа про майбутнє Росії без Путіна, нову конкуренцію в Україні, загрози для НАТО та боротьбу за російські активи
Портал Wirtualna Polska звертає увагу на інший аспект безпеки — російську активність на східному кордоні НАТО. Видання описує випадки, коли люди, які приїжджають до прикордонних районів як туристи, фотографують укріплення, стежать за роботою прикордонників і збирають інформацію. В одному з випадків 60-річну жінку, яка працювала в SPA неподалік прикордонної служби, засудили за співпрацю з російськими спецслужбами.
Окрему увагу портал приділяє GPS-спуфінгу та іншим формам електронної боротьби. Перешкоди в навігації фіксують не лише прикордонники, а й літаки та судна в Балтійському регіоні. Водночас Естонія, Латвія та Литва будують Балтійську лінію оборони. Проте, за даними WP, на естонській ділянці наразі готові лише близько 5 відсотків запланованих укріплень.
Головний висновок матеріалу — Росія може перевіряти реакцію НАТО не масштабним ударом, а серією невеликих дій: шпигунством, фотографуванням, електронними перешкодами та використанням прикордонних контактів.
На порталі Defence24 увагу привертає інтерв’ю з євродепутатом Анджеєм Галіцьким про заморожені російські активи. Він вважає, що Європейський Союз має повернутися до питання їхнього використання для підтримки України. Головною перешкодою залишаються побоювання Бельгії щодо юридичних наслідків, адже саме там зосереджена значна частина заморожених російських коштів.
Галіцький водночас пов’язує це питання з ширшою трансформацією європейської безпекової політики. На його думку, програма SAFE може стати для Польщі можливістю збільшити виробництво озброєнь, систем боротьби з безпілотниками та посилити позиції польської оборонної промисловості на європейському ринку.
Євродепутат також наголошує, що Росія вже веде проти Європи війну — у формі саботажу, дезінформації, дестабілізації та міграційного тиску. Тому, на його думку, питання заморожених російських активів слід розглядати не лише як фінансове, а й як елемент європейської стратегії стримування Росії.
А тижневик Do Rzeczy публікує матеріал Адама Вєльомського «Тризуб та зірка Давида». Автор розглядає українську політику пам’яті, роль ОУН, УПА та Степана Бандери у формуванні сучасної української ідентичності, а також ставлення Ізраїлю та єврейських організацій до України.
Вєльомський пояснює підтримку України з боку частини ізраїльського та єврейського середовища насамперед геополітичними інтересами та спільним протистоянням Росії. Автор також аналізує українські політичні еліти та роль історичної політики у формуванні сучасної української державності.
Опрацював Тарас Андрухович