Донедавна у школах навчали, що 11 листопада 1918 року Юзеф Пілсудський приїхав до Варшави, вийшов з поїзда, тут його велелюдно привітали, і він проголосив незалежність Польщі. Це дуже гарна легенда, але її створено виключно на потреби закріплення польської ідеї незалежності багато років пізніше, – пише Павел Лепковський у газеті «Rzeczpospolita». Як читаємо, насправді колишній бригадир і командувач Польських легіонів прибув спеціальним поїздом з Берліна до Варшави 10 листопада 1918 року. Він навіть не уявляв, що наступного дня замовкнуть гармати на фронтах Великої війни. Доля склалася так, що Пілсудський вийшов на Віденському вокзалі (залізничному вокзалі у Варшаві), де майже рівно два роки тому (12 грудня 1916 року) його привітала юрба. І саме цей перший приїзд увіковічено на культовій світлині, що прикрашала довоєнні підручники та газети періоду Санації (владної в Польщі у 1926-39 роках).
10 листопада 1918 року, нагадує автор статті, не було ні натовпу, не було вітальних промов та віч. Можливо, жителі столиці численніше прибули б на Віденський вокзал, якби знали, коли приїде спеціальний поїзд з Берліна. Зрештою, про звільнення Коменданта з Маґдебурзької фортеці говорили вже кілька днів, але до інформації про прибуття цього поїзда німці ставилися як до військової таємниці.
Утомлених дорогою Юзефа Пілсудського та Казімєжа Соснковського о 7.30 зранку зустріла лише невеличка група людей з комендантом Польської військової організації Вітольдом Коцом та членом Регентської ради князем Здзіславом Любомірським на чолі. Це була сонна, дощова неділя, тож на вулицях було небагато перехожих. Про приїзд польських офіцерів з Маґдебурґа варшав’яни дізналися лише за кілька годин, коли прочитали заголовок «Повернення коменданта Пілсудського!» на перших шпальтах газети «Kurier Warszawski» та кількох інших видань. Зрештою, ніхто в цих газетах не писав багато про Пілсудського ані не розглядав його майбутнього. Значно більше місця присвячено абдикації імператора Вільгельма II, якого нарешті можна було назвати самовладцем і гнобителем польського народу, – мовиться у статті.
Н.Б.