Політична еліта у Швеції вкотре дискутує, чи країна повинна приєднатися до НАТО. До цього намовляють шведські правоцентристи. Якою є ціна шведського «нейтралітету» – читаємо на шпальтах «Rzeczpospolita».
«Серед доступних варіантів (захисту національної безпеки) приєднання до західної оборонної організації НАТО є єдиним розумним кроком у добу зростаючих загроз у нашому безпосередньому оточенні», – пишуть представники опозиційної правоцентристської Помірно-консервативної партії у проекті резолюції, внесеної до Риксдагу, парламенту Швеції.
Чергове «обурення» в Росії не забарилося. Один із російських сенаторів, якого цитує видання, ствердив, що «якщо зміниться статут Швеції, то це можна розглядати як загрозу для Росії».
Утім польська експертка Юстина Ґотковська із Центру східних досліджень (OSW) заявила, що через відсутність внутрішньополітичного консенсусу вона не очікує швидкого вступу Швеції до НАТО у найближчому майбутньому.
Як нагадує газета, дискусія про вступ Швеції до Північноатлантичного альянсу триває від 2008 року, коли Стокгольм почав відчувати зростаючу військову загрозу з боку Росії. Тоді почалися порушення шведського повітряного простору російськими літаками, кількаразові провокативні проходи малих російських підводних човнів у шведській затоці Балтійського моря та гакерські атаки. Російська активність застала Швецію абсолютно непідготовленою і добровільно роззброєною після «холодної війни».
«Ми знаємо, що Росія готова до використання військової сили для досягнення політичних цілей», – сказав минулого місяця шведський міністр оборони Петер Гульквіст. Проте соціал-демократи, котрі нині перебувають у владі, не хочуть піднімати питання вступу до НАТО. Замість цього підтримують розвиток з Альянсом дуже тісної військової і політичної співпраці.
«Ця співпраця насправді дуже далекосяжна. У Швеції розуміють, що у випадку серйозного конфлікту в регіоні країна буде в нього включена на боці НАТО. Але тут йдеться про доступ до своєї території, наприклад, натівським транспортам та заборону доступу до неї росіянам», – пояснила Ґотковська.
Сам Гульквіст пояснював цілі російської політики під час підписання наприкінці вересня угоди про військову співпрацю з двома державами НАТО – Норвегією і Данією, нордичними країнами, що особливо близькі Стокгольму. За словами міністра, угода із Швецією означає спільне оперативне планування трьох держав у південній частині регіону, на Балтиці. Водночас шведи різко проти розбудови збройних сил Європейського Союзу. «Військовий скепсис» Стокгольму Гульквіст пояснив тим, що «стовпом безпеки є співпраця зі США».
Проте, як читаємо, збереження нейтралітету, навіть із тісною співпрацею з Альянсом, має свої недоліки. Як пояснюють депутати Помірно-консервативної партії, Швеція не має впливу на стратегічні та політичні рішення Альянсу, а також не має такого ж військового захисту, як повноправні члени НАТО.
Додамо, що у вівторок, 5 жовтня, відбувся польсько-шведський «круглий стіл» у Бюро національної безпеки Польщі, під час якого голова БНБ Павел Сольох заявив, що «Швеція – це один із найважливіших партнерів Польщі у басейні Балтійського моря і що країни мають спільну оцінку загроз, пов’язаних із агресивною російською політикою».
«Rzeczpospolita»/Т.А.