Перед обличчям військової загрози польські жінки століттями брали до рук зброю. Вони брали участь у національних повстаннях у 19 столітті, але тоді це були досить окремі випадки. Ситуація різко змінилася на початку 20 століття, коли жінки дедалі частіше й масовіше долучалися до роботи в різноманітних незалежницьких організаціях, готуючись до роботи в медичній службі, зв’язку та розвідці. Пізніше вони використали набуті навички на фронтах Першої світової війни, служачи в лавах Польської військової організації (POW) і Польських легіонів, пише тижневик.
Проте лише з початком Другої світової війни участь жінок у військових структурах стала масовою. Польські жінки, які проходили підготовку у вересні 1939 року, допомагали солдатам і цивільному населенню: організовували санітарні та харчові пункти, опікувались пораненими та дітьми. Багато з них згодом служили в підпільній армії, ставши прикладом для дівчат із повстанських варшавських загонів, нагадує історичні події тижневик, детально описуючи роль і функції жінок у повстанні.
Після придушення повстання близько 2,5 тисяч воячок потрапило в полон. Положення угоди про капітуляцію надавали військовополоненим жінкам такі ж права, як і чоловікам. Таким чином жінки отримали статус воячок регулярної польської армії.
Загалом поіменно відомих жінок, які брали участь у повстанських боях, було майже 12 тисяч, тобто близько 20 % всіх учасників повстання, пише тижневик. Воєнні втрати становили приблизно 1200 осіб. Але за масштабами всієї окупації втрати серед жінок-воячок були набагато більшими. «Словник учасників боротьби за незалежність Польщі 1939-1945. Полеглих і померлих під час німецької окупації» містить близько 5 тисяч біографій жінок, які загинули у тюрмах, концтаборах, на допитах у катівнях гестапо, публічних стратах і на барикадах повстанської Варшави. За самовідданість і героїзм деякі з них були відзначені найвищою польською військовою нагородою — орденом Virtuti Militari.
Жіноча військова служба припинила свою діяльність, коли Армію Крайову було розформовано в січні 1945 року. Для багатьох жінок, однак, це не був кінець боротьби. Як і їхні колеги, вони продовжували свою діяльність в антикомуністичному підпіллі. Їх теж репресували спецслужби нарівні з чоловіками.
Sieci/Д.Н.